Постанова
Іменем України
14 травня 2020 року
м. Київ
справа № 824/150/19
провадження № 61-2587ав20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Коваль А. В.,
учасники справи:
заявник (особа, яка не брала участі у розгляді справи) - ОСОБА_1,
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі судді Невідомої Т. О. у справі за заявою ОСОБА_1
про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 19 серпня 2014 року у справі № 1091/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Київського апеляційного суду
із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду
при Асоціації українських банків від 19 серпня 2014 року у справі № 1091/14.
Заява мотивована тим, що 19 серпня 2014 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків у справі № 1091/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") до ОСОБА_2 прийнято рішення, яким позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договором кредиту в сумі 806 193,40 грн та третейський збір у сумі 8 416,93 грн.
Зазначала, що вказане рішення безпосередньо стосується її прав та інтересів як особи, яка не брала участі у розгляді вказаної справи, оскільки вони
з ОСОБА_2 у період із 17 вересня 2005 року до 09 січня 2013 року перебували у шлюбі і саме у період шлюбу, 05 жовтня 2007 року, між її чоловіком
ОСОБА_2 та ПАТ "Укрсоцбанк" було укладено договір кредиту
№ 834/18-27/35/7-169 на суму 83 798,00 дол. США з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 04 жовтня 2022 року зі сплатою відсотків у розмірі 12% річних. Відповідно до умов договору, кредит надавався на інвестування
у будівництво будинку. У забезпечення виконання кредитного договору у цей же день між сторонами також було укладено іпотечний договір № 834/19-27/35/7-247, предметом якого, відповідно до договору про внесення змін № 1, стала квартира АДРЕСА_1 . Вона, будучи дружиною ОСОБА_2, надавала свою згоду на укладення договорів кредиту
та іпотеки, а тому, на підставі частини четвертої статті 65 СК України, зазначені договори були укладені в інтересах сім`ї та створювали обов`язки для кожного
з подружжя, отже квартира, на яку звернуто стягнення за вказаним вище рішенням третейського суду, була придбана сторонами за час перебування
у шлюбі за рахунок коштів, отриманих у спільних інтересах і, відповідно,
є спільним майном подружжя.
Вказувала також, що про існування рішення третейського суду вона дізналась лише у липні 2019 року, отримавши акт приватного виконавця виконавчого округу Харківської області про реалізацію предмета іпотеки. Оскільки оскаржуване рішення нею було отримано лише 30 липня 2019 року, вважала, що строк на звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду нею не пропущений.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Київський апеляційний суд від 24 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19 серпня 2014 року у справі № 1091/14 за позовом
ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості повернуто.
Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_1, будучи обізнаною про укладання кредитного та іпотечного договорів, які створювали обов`язки для кожного
з подружжя, не була позбавлена можливості цікавитись та отримувати інформацію у будь-який не заборонений законом спосіб щодо свого майна
або щодо наслідків виконання/невиконання ОСОБА_2 зобов`язань
за кредитним договором, а тому зазначені нею обставини не змінюють встановлений законом строк для подачі заяви про скасування рішення третейського суду.
Крім того, апеляційний суд виходив із того, що оскільки виконання судового рішення в порядку виконавчого провадження передбачає такі стадії як відкриття виконавчого провадження, опис та арешт майна, що підлягає стягненню,
і як наслідок вчинення таких дій - реалізація майна, яке підлягає стягненню,
ОСОБА_1 , будучи власником квартири, не могла не знати про її арешт
та подальшу реалізацію, що підтверджує безпідставність доводів заявниці щодо поважності причин пропуску нею строку для звернення до суду.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 24 грудня
2019 року та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Київським апеляційним судом неправильно застосовано норми процесуального права, зокрема пункт 2 частини п`ятої статті 454 ЦПК України, відповідно до якого вона, як особа, яка не брала участі у справі, у разі, коли третейський суд вирішив питання про її права та обов`язки, мала право подати заяву про скасування рішення третейського суду протягом дев`яноста днів з дня, коли вона дізналася або могла дізнатися
про прийняття рішення третейським судом, що вона й зробила у серпні 2019 року, дізнавшись про існування рішення третейського суду у липні 2019 року, отримавши копію рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19 серпня 2014 року тільки 30 липня 2019 року,
на підтвердження чого надала суду належні та допустимі докази. Тобто перебіг строку на звернення до суду з відповідною заявою почався з дня, коли вона довідалась про існування рішення, а не з дня його ухвалення третейським судом. Однак апеляційним судом вказане до уваги взято не було.
Крім того, заявник зазначає, що третейський суд розглянув справу, яка йому не підвідомча.
Позиція інших учасників справи
Заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 17 вересня 2005 року до 09 січня 2013 року перебували у шлюбі.
05 жовтня 2007 року, у період шлюбу, між ОСОБА_2 та ПАТ "Укрсоцбанк" було укладено договір кредиту № 834/18-27/35/7-169 на суму 83 798,00 дол. США, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 04 жовтня 2022 року, з сплатою відсотків у розмірі 12 % річних. Відповідно до умов договору, кредит надавався на інвестування у будівництво будинку.
На забезпечення виконання кредитного договору у цей же день між сторонами було укладено іпотечний договір № 834/19-27/35/7-247, предметом якого, відповідно до договору про внесення змін № 1, стала квартира АДРЕСА_1 .
Кредитний та іпотечний договори укладені між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 у період перебування останнього у шлюбі з ОСОБА_1 .
Оскаржуване ОСОБА_1 рішення Постійно діючого Третейського суду
при Асоціації українських банків від 19 серпня 2014 року у справі № 1091/14, яким з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором та третейський збір, ухвалене після розірвання шлюбу між
ОСОБА_2 та ОСОБА_1
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Одним зі способів захисту прав суб`єктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів, що передбачено статтею 21 ЦПК України.