Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 628/3090/16-ц
провадження № 61-38354св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області
від 18 вересня 2017 року у складі судді Литвинової А. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 04 березня 2014 року ОСОБА_3 передав у борг відповідачу кошти у розмірі 235 941,58 грн, строком
до 01 червня 2014 року та 09 березня 2015 року - 400 000,00 грн, строком
до 01 червня 2015 року. Своє зобов`язання про повернення коштів
у зазначений строк відповідач не виконав. 01 вересня 2016 року між ним
та ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого він набув право вимоги за вказаними договорами позики.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути
з відповідача на свою користь заборгованість за договорами позики
від 04 березня 2014 року та 09 березня 2015 року у загальному розмірі 635 941,58 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 18 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дійсним договір позики грошових коштів від 04 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Визнано дійсним договір позики грошових коштів від 09 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість
у розмірі 400 000,00 грн за договором позики грошових коштів
від 09 березня 2015 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, заборгованість
у розмірі 235 941,58 грн за договором позики грошових коштів
від 04 березня 2014 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач свої зобов`язання
у визначений термін не виконав, добровільно грошові кошти не повернув
та ураховуючи те, що на підставі договору про відступлення права вимоги
за спірними договорами позики позивач став кредитором, тому у нього виникло право на звернення до суду з цим позовом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено частково.
Заочне рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області
від 18 вересня 2017 року у частині визнання дійсним договору позики грошових коштів від 04 березня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також договору позики грошових коштів
від 09 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 , скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дійсними договорів позики відмовлено.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні договори позики укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у письмовій формі, що, як вважав суд апеляційної інстанції, відповідає вимогам
статті 1047 ЦК України, а тому такі договори є дійсними в силу закону
та додаткового визнання дійсним зазначеного правочину закон не вимагає.
У зв`язку із чим, суд апеляційної інстанції вважав, що рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання договорів позики дійсними.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважав, що висновку суду першої інстанції про задоволення вимог щодо стягнення заборгованості
є правильними, оскільки відповідач свої зобов`язання у визначений термін не виконав, добровільно грошові кошти не повернув та ураховуючи те, що на підставі договору про відступлення права вимоги за спірними договорами позики позивач став кредитором, а тому у нього виникло право на звернення до суду з цим позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Куп`янського міськрайонного суду Харківської області.
У вересні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини справи, не досліджено всі докази
та не надано їм оцінки, проте з`ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Зазначав, що досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Вважав, що наявність спірних розписок не дають змоги стверджувати, що він отримував таку позику, а наявність у позивача оригіналів таких розписок викликає сумнів щодо їхньої справжності у тому числі без надання будь-яких відомостей начебто від першого кредитора - ОСОБА_3 .
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 березня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у формі розписки було укладено договір позики, відповідно до умов якого
ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі
235 941,58 грн, строком повернення до 01 червня 2014 року, що підтверджується відповідною розпискою (а. с. 5).
09 березня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у формі розписки було укладено договір позики, відповідно до умов якого
ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі
400 000,00 грн, строком повернення до 01 червня 2015 року, що підтверджується відповідною розпискою (а. с. 6).
Зобов`язання за вказаними договорами позики ОСОБА_2 не виконав, грошові кошти на загальну суму 635 941,58 грн не повернув.
01 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого останній набув права вимоги за договорами позики від 04 березня 2014 року
та 09 березня 2015 року (а. с. 9-11).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2, задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.