Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 211/1476/18-ц
провадження № 61-1597св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року в складі судді Городничої В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року приватне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 62 939 грн.
Позов мотивований тим, що 12 лютого 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № б/н, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Посилаючись на те, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору утворилась заборгованість, АТ КБ "ПриватБанк" просило задовольнити позов.
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ "ПриватБанк", публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ"), публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), треті особи: приватний виконавець Вольф Тетяна Леонідівна, прокуратура Дніпропетровської області, у якому просила стягнути матеріальну шкоду з ПАТ КБ "ПриватБанк" в розмірі 62 939 грн; з ПАТ "ПУМБ" 22 508 грн 01 коп.; з ПАТ "ОТП Банк" 28 965 грн 50 коп.; стягнути з кожного відповідача по 10 000 грн. витрат на інформаційно-консультативні послуги фахівця; стягнути з кожного відповідача 18 615 грн. моральної шкоди; винести окрему ухвалу і направити прокурору для внесення відомостей до ЄРДР.
Позов мотивований тим, що у неї відсутні договірні відносин з АТ "ПриватБанк", ПАТ "ПУМБ", ПАТ "ОТП Банк"; кредитні кошти вона не отримувала. Зауважує, що стала жертвою організованої злочинної групи та визнана потерпілою у кримінальному провадженні.
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 липня 2018 року зустрічний позов ОСОБА_1 в частині вимог до АТ КБ "ПриватБанк" прийнятий до спільного розгляду з позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відмовлено в залученні до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватного виконавця Вольф Т. Л. та прокуратури Дніпропетровської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" суму заборгованості за договором № б/н від 12 лютого 2007 року, що виникла станом на 11 лютого 2018 року, в сумі 17 328 грн 69 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог про стягнення тіла кредиту; відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що внаслідок винних дії ОСОБА_1, які виразилися у передачі нею третім особам, яких притягнуто до кримінальної відповідальності, кредитної картки відкритої на її ім`я та повідомлення нею своїх персональних даних, пін-коду картки, проведено списання кредитних коштів, а тому відсутні підстави для стягнення збитків з АТ КБ "ПриватБанк" та задоволення решти похідних вимог.
Не погодившись з ухваленим рішення, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 в частині оскарження первісного позову АТ КБ "Приватбанк" визнано неподаною та повернуто заявникам.
Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не виконали вимоги, викладені в ухвалах від 12 вересня 2019 року та від 04 жовтня 2019 року, щодо сплати судового збору в частині апеляційного оскарження задоволених позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк", тобто не усунули у визначений судом строк недоліки апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У січні 2020 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять ухвалу апеляційного суду скасувати і направити справу для подальшого розгляду до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив правила предметної підсудності щодо розгляду справи без врахування положень Закону України "Про захист прав споживачів". Звертають увагу на те, що ОСОБА_1 стала жертвою організованої злочинної групи. АТ КБ "ПриватБанк" приховав від суду наявність іншої справи між сторонами. Вказують, що наявні позови про визнання незаконним створення колегії суддів Дніпровського апеляційного суду. Зауважують, що в іншій справі колегія суддів заявила самовідвід та на їх переконання в цій справі колегія суддів теж мала заявити самовідвід. З приводу необхідності сплати судового збору зазначають, що права ОСОБА_1 як споживача захищені статтею 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У березні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", у якому воно просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Посилається на те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 не оплачена судовим збором, якщо підлягає оплаті відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" суму заборгованості за договором № б/н від 12 лютого 2007 року, що виникла станом на 11 лютого 2018 року, в сумі 17 328 грн 69 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
30 серпня 2019 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 звернулися із апеляційною скаргою на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року, в якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити АТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні позову та задовольнити вимоги ОСОБА_1 по зустрічному позову.
Для розгляду поданої апеляційної скарги протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів в складі: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Варенко О. П.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 залишено без руху для виконання вимог ухвали, а саме сплати судового збору в розмірі 2 643 грн.
На виконання вимог зазначеної ухвали 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 подали доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначили, що вимога сплатити судовий збір є порушенням статті 42 Конституції України, ОСОБА_1 як споживач звільняється від сплати судового збору на всіх стадіях розгляду справи на підставі статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2019 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 повторно залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору в розмірі 2 643 грн. При цьому апеляційний суд зауважив, що судовий збір сплачується в частині апеляційного оскарження відповідачем первісного позову щодо стягнення заборгованості за кредитним договором від 12 лютого 2007 року в розмірі 17 328 грн 69 коп., що не підпадає під дію Закону України "Про захист прав споживачів".
24 жовтня 2019 року ОСОБА_2 як представник ОСОБА_1 отримав копію ухвали Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2019 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 в частині оскарження первісного позову АТ КБ "Приватбанк" визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення моральної шкоди, матеріальних збитків (реальних та упущеної вигоди), відшкодування витрат на інформаційно-консультаційні послуги для поновлення порушених прав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.