ПОСТАНОВА
Іменем України
22 травня 2020 року
Київ
справа №825/2328/16
адміністративне провадження №К/9901/23055/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2017 (головуючий суддя: Бородавкіна С.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017 ( головуючий суддя: Бєлова Л.В., судді: Безименна Н.В., Желтобрюх І.Л.) у справі № 825/2328/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
20.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс" (далі - позивач або ТОВ "Сервіс") звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - відповідач або Управління Держпраці), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 08.12.2016 № 25-03-012/0667/158 про накладення штрафу у розмірі 58 000,00 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017, в задоволені позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач у цій справі не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 статті 41 ПК України. Відповідно, приписи пункту 3 Прикінцевих положень Закону від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон №71-VIII) не можуть поширюватися на Управління Держпраці у Чернігівській області, як помилково стверджує позивач.
Також суди дійшли висновку, що встановлені відповідачем порушення позивачем статті 96 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) є обгрунтованими.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач направив на адресу Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, надійшла поштою 21.04.2017, у якій, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017, направити справу на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій пункту 3 Прикінцевих положень Закону №71-VIII, який, на думку скаржника, поширюється на всі контролюючі органи.
Також, на переконання позивача, судами попередніх інстанцій не враховані вимоги Закону України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V) щодо процедури проведення перевірки відповідачем.
Скаржник вважає, що доказом проведення перевірки без повідомлення директора ТОВ "Сервіс", є висновок почеркознавчої експертизи № 1640/1642/17-24, яка проведена по кримінальному провадженню та згідно якого підпис від імені директора в акті перевірки №25-03-012/0667 від 15.11.2016 виконано іншою особою.
Водночас зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги надані позивачем докази на спростування виявлених відповідачем порушень, які є належними і які містять інформацію щодо предмету доказування.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2017 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15.02.2018 цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
За результатом повторного автоматизованого розподілу від 13.06.2019 визначено новий склад суду (головуючий суддя: Чиркін С.М., судді: Саприкіна І.В., Єзеров А.А.).
Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2020 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
В порядку статті 31, пункту 15 Перехідних положень КАС України, за результатами автоматизованого розподілу здійснено заміну судді ОСОБА_1, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 №923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Сервіс" є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку 27.03.1997.
На виконання рішення колегії Мінсоцполітики від 23.09.2016 та Плану заходів щодо координації спільних дій Держпраці, ПФУ та ДФС, листом від 27.10.2016 №10730/4.1/4.3-ДП-16 Департамент з питань праці Держпраці направив для опрацювання відповідачу переліки роботодавців, які виплачують заробітну плату у розмірі меншому, ніж розмір мінімальної заробітної плати.
За змістом вищезазначеного листа, відповідачу доручено провести перевірку додержання законодавства про працю на підприємствах, серед яких і ТОВ "Сервіс".
Листом від 27.10.2016 № 10784/4.1/4.3-ДП-16 Департамент з питань праці Держпраці додатково надав дозвіл Управлінню Держпраці на проведення перевірок у роботодавців згідно з переліком.
Відповідно до наказу від 09.11.2016 № 199 та на підставі направлення на проведення перевірки від 09.11.2016 № 815, посадовою особою управління Держпраці у Чернігівській області проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ "Сервіс" законодавства про працю. Відповідно до відмітки, копію направлення на проведення перевірки 10.11.2016 вручено під підпис директору ТОВ "Сервіс" ОСОБА_2 .
За результатами перевірки складено акт додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування №25-03-012/0667 від 15.11.2016 (далі - акт), отриманий ОСОБА_2 15.11.2016, що підтверджується підписом та печаткою. Заперечення та зауваження до перевірки відсутні.
За змістом акту, відповідачем встановлено порушення позивачем статті 96 КЗпП України, а саме: відповідно до штатного розпису, введеного в дію 01.11.2016, посадові оклади інженера з охорони праці пожежної безпеки, лікаря-гастроентеролога, лікаря-уролога, лікаря-онколога, мамолога, рентгенолаборанта, сестри маніпуляційної, сестри медичної, сестри медичної зі стоматології, молодшої сестри медичної, зубного техніка, реєстратора медичного, лікаря гінеколога, майстра з ремонту автозасобів, закрійника, швачки встановлено у розмірі 1450 грн.; в серпні - червні 2016 року ОСОБА_3 (сестра медична), ОСОБА_4 (адміністратор), ОСОБА_5 (автомеханік), ОСОБА_6 (технік зубний) та іншим працівникам оплата праці проводиться на рівні мінімальної заробітної плати - 1450,00 грн, без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Також встановлено порушення статті 97 КЗпП України, а саме: штатний розпис на 30.10.2016 з встановленими розмірами посадових окладів працівників товариства затверджений директором ТОВ "Сервіс" ОСОБА_2 самостійно, без погодження з уповноваженими на представництво трудовим колективом органом; та порушення статті 115 КЗпП України - строки виплати заробітної плати в товаристві не встановлені, заробітна плата в періоді, що перевіряється, працівникам виплачується один раз на місяць. За жовтень 2016 року заробітна плата нарахована, але не виплачена.
Відповідачем складено відносно ОСОБА_2, як керівника ТОВ "Сервіс", протокол про адміністративне правопорушення від 15.11.2016 № 25-18-012/0289, вручений директору товариства, що підтверджується її підписом та печаткою позивача. У даному протоколі ОСОБА_2 зазначено про намір усунути виявлені перевіркою порушення у місячний термін.
Начальником управління Держпраці у Чернігівській області акт перевірки від 15.11.2016 № 25-03-02/0667 прийнято до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи позивачу повідомлено листом від 28.11.2016 № 10-04/4411, який вручено адресату 29.11.2016.
Листом від 29.11.2016 № 40 директор ТОВ "Сервіс" ОСОБА_2 повідомила відповідача про неможливість бути присутньою при розгляді справи та просила справу розглянути без її участі.
08.12.2016 начальником Управління Держпраці розглянуто акт перевірки від 15.11.2016 № 25-03-012/0667 та за результатами розгляду винесено постанову № 25-03-012/0667/158 про накладення на позивача штрафу у розмірі 58000 грн, яку надіслано позивачу 08.12.2016 (отримано 09.12.2016).
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до положень статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За змістом пунктів 1, 2, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Щодо доводів позивача про поширення на спірні правовідносини Закону №71-VIII, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства.
За своєю метою та змістом цей Закон покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, які виникають у сфері господарської діяльності.
У пункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначено функції та правові основи діяльності контролюючих органів, діяльність яких поширюється на правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.
Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлені Законом № 71-VІІІ, стосуються лише контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.
Відтак, беручи до уваги, що завданням органів Державної служби України з питань праці є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, колегія суддів приходить до висновку, що Управління Держпраці у Чернігівській області не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що законодавцем було прийнято два нормативно-правових акти, якими встановлено мораторії на проведення перевірок суб`єктів господарювання, а саме:
- Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;
- Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки.
З наведеного вбачається, що норми Закону № 76-VІІІ стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону № 71-VІІІ стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб`єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.