ПОСТАНОВА
Іменем України
22 травня 2020 року
Київ
справа №810/4663/15
адміністративне провадження №К/9901/25191/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр енергозбереження "Полілюкс" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року (судді: Харченко С.В. (головуючий), Виноградова О.І., Волков А.С.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року (судді: Желтобрюх І.Л. (головуючий), Мамчур Я.С., Бєлова Л.В.) у справі № 810/4663/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр енергозбереження "Полілюкс" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр енергозбереження "Полілюкс" (далі - позивач, ТОВ "ЦЕ "Полілюкс") звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1, ДФСУ), Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач-2, ГУ ДФС у Київській області), Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач-3, контролюючий орган, Васильківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправними та скасування: рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.02.2015 № 61/10 про відмову у прийнятті податкової звітності, рішення ГУ ДФС у Київській області від 09.04.2015 № 1111/10/10-36-11-01-10 та ДФСУ від 15.07.2015 № 14696/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарг, зобов`язання Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області внести відомості з поданої ТОВ "ЦЕ "Полілюкс" податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року до облікових даних позивача в інформаційних базах Державної фіскальної служби України.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення були прийняті відповідачами всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки відповідачі зробили висновки про недотримання позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини. Позивач зазначає, що висновки Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області стосовно відсутності у позивача права на подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року засобами поштового зв`язку та, як наслідок, порушення платником податків визначеного Податковим кодексом України порядку подання податкової звітності, що викладені у листі (рішенні) від 16.02.2015 № 61/10, не відповідають дійсності, а тому рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, яким позивачу відмовлено у прийнятті вказаної податкової звітності, а також винесенні за результатами його оскарження в адміністративному порядку рішення ГУ ДФС у Київській області від 09.04.2015 № 1111/10/10-36-11-01-10 та ДФСУ від 15.07.2015 № 14696/6/99-99-11-02-02-15 є необґрунтованими та такими, що порушують права позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень ГУ ДФС у Київській області від 09.04.2015 № 1111/10/10-36-11-01-10 та ДФСУ від 15.07.2015 № 14696/6/99-99-11-02-02-15 провадження у справі закрито, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Васильківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області приймаючи оскаржуване рішення діяла у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки судом встановлено, що податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року в електронній формі позивач до контролюючого органу не подавав, договір про визнання електронних документів був чинним, а будь-яких обставин, які б унеможливлювали виконання позивачем податкового обов`язку з подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі, позивачем наведено не було. Щодо оскаржуваних рішень ГУ ДФС у Київській області від 09.04.2015 № 1111/10/10-36-11-01-10 та ДФСУ від 15.07.2015 № 14696/6/99-99-11-02-02-15 суд першої інстанції зазначив, що процесуальні положення адміністративного законодавства виключають можливість розгляду позовних вимог про скасування таких рішень за правилами, передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України.
4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ "ЦЕ "Полілюкс" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просило скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "ЦЕ "Полілюкс" у повному обсязі.
5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "ЦЕ "Полілюкс" задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року скасовано в частині закриття провадження щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 09.04.2015 № 1111/10/10-36-11-01-10 та Державної фіскальної служби України від 15.07.2015 № 14696/6/99-99-11-02-02-15 та ухвалено в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову, в іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року залишено без змін. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ТОВ "ЦЕ "Полілюкс" подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "ЦЕ "Полілюкс" у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "ЦЕ "Полілюкс" з 26.02.2008 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Васильківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. 10 лютого 2015 року позивач засобами поштового зв`язку подав до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області: податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, додаток № 5 (розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до вказаної декларації, доповнення до податкової декларації у формі листа від 10.02.2015 № 1/1, дискету з файлами реєстру виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі. За результатами аналізу податкової декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2015 року на предмет її відповідності вимогам Податкового кодексу України контролюючим органом було прийнято рішення від 16.02.2015 № 61/10 про невизнання вказаної декларації прийнятою.
Отримавши вказане вище рішення, позивач скористався правом на його оскарження в адміністративному порядку. Однак, скарги позивача рішеннями ГУ ДФС у Київській області від 09.04.2015 № 1111/10/10-36-11-01-10 та ДФС України від 15.07.2015 № 14696/6/99-99-11-02-02-15 залишено без задоволення, а рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.02.2015 № 61/10 - без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року в електронній формі позивач до контролюючого органу не подавав, договір про визнання електронних документів на момент подання податкової звітності був чинним, будь-яких обставин, які б об`єктивно унеможливлювали виконання позивачем податкового обов`язку з подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі (обставин, які б свідчили про наявність перешкод для подання податкової звітності з податку на додану вартість засобами електронного зв`язку), позивачем не наведено і не доведено. Податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року, складена позивачем у паперовій формі, за формою не відповідає встановленому формату (стандарту) податкового документа в електронному вигляді, не містить обов`язкового реквізиту - електронного цифрового підпису, за відсутності якого цей документ втрачає передбачений статтею 48 Податкового кодексу України статус податкової декларації із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Щодо посилань позивача на те, що обов`язок подачі декларації з ПДВ в електронній формі позбавляє його можливості приєднати доповнення до такої декларації, в порядку визначеному статтею 46.4 Податкового кодексу України, та права враховувати від`ємне значення ПДВ у наступних податкових періодах, суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з пунктом 46.4 статті 46 Податкового кодексу України та зі змісту та форми податкової декларації з податку на додану вартість (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966, у редакції, що діяла на дату подання позивачем контролюючому органу документів) передбачено наявність відмітки про одночасне подання до декларації, зокрема, і доповнення (за довільною формою). Тобто, електрона форма декларації з ПДВ містить спеціально відведене місце, яке забезпечує можливість платника податку на додану вартість надавати доповнення до поданої декларації. Форма податкової декларації передбачає відображення показників платника податків, що формуються на підставі вимог пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено контролюючим органом та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щодо обов`язку платника податків подання відповідної звітності з податку на додану вартість та обов`язку у контролюючого органу у прийнятті такої звітності, а також повноважень центрального органу виконавчої влади щодо розгляду відповідних скарг платників податків, вказує на ненадання судами попередніх інстанцій відповідей на всі поставленні питання в межах процесуального законодавства, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
9. Відповідачами відзивів (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ