ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2020 року
Київ
справа №826/14506/16
адміністративне провадження №К/9901/51194/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2017 (суддя Клименчук Н.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 (головуючий Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі № 826/14506/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕФСИ" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕФСИ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва №0012811201 від 29.06.2016 про нарахування штрафу на суму 9673,90 грн за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість і вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу з приводу несвоєчасної сплати узгодженого зобов`язання, з податку на додану вартість за грудень 2015 рік є хибними та необґрунтованими.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕФСИ" задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління ДФС у м. Києві № 0012811201 від 29.06.2016.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що на момент подання звітності за грудень 2015 року на рахунку позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість знаходилось достатньо грошових коштів для погашення узгодженого зобов`язання, зарахування таких коштів до бюджету із порушенням строків можливо виключно з вини податкового органу у зв`язку із несвоєчасним поданням до казначейства відповідного реєстру для списання коштів до бюджету, з огляду на вказане до позивача не можуть бути застосовані штрафні санкції за порушення граничного строку сплати грошового зобов`язання.
Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права. Наголошує на тому, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу факту погашення податкового зобов`язання з простроченням.
Зокрема, зазначає, що позивач був зобов`язаний здійснити перерахування коштів у сумі 96739,00 грн податку на додану вартість до 19.01.2016, натомість згідно даних ІКП вказана сума сплачена лише 27.01.2016 із затримкою 8 днів.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими, винесеними з суворим дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податків до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕФСИ", з податку на додану вартість по декларації № 9273372009 від 18.01.2016, за результатами якої складено акт №750/26-57-12-01-18 від 14.06.2016 року, в якому встановлено, що товариством в порушення строків визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено суму узгодженого зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 96739,00 грн.
У зв`язку із встановленням порушень граничних строків сплати узгодженого зобов`язання державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення рішення № 0012811201 від 29.06.2016, яким за порушення строків сплати узгодженого зобов`язання до ТОВ "ДЕФСИ" застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9673,90 грн.
Позивач вважаючи висновки податкового органу щодо порушення строків сплати узгодженого зобов`язання з податку на додану вартість безпідставними та необґрунтованими, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.