ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2020 року
Київ
справа №820/3670/18
адміністративне провадження №К/9901/3177/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Рубана В.В. від 17 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Григорова А.М., Бартош Н.С., Подобайло З.Г. від 24 грудня 2019 року
у справі №820/3670/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру
треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3,
про визнання дій протиправними,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" Харківська регіональна філія, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" під час внесення 22 березня 2012 року до бази даних автоматизованої системи Державного земельного кадастру змін до обмінних файлів на земельну ділянку кадастровий № 6310137200:04:038:0011 та на земельну ділянку кадастровий №6310137200:04:038:0012 по АДРЕСА_1, що перебувають у власності та оренді ОСОБА_1 .
2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, закрито провадження у справі.
3. 20 січня 2020 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, в якій просить скасувати останні, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 820/3670/18.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 15 жовтня 2010 року ЯЛ 186502 (замінений 16 травня 2012 року на ЯК №168922 через втрату первинного) позивачу належить земельна ділянка площею 0,1000 га, яка розташована в
АДРЕСА_1. 6 . На підставі договору оренди землі від 04 липня 2011 року позивачу передана в оренду суміжна земельна ділянка загальною площею 0,0362 га за адресою АДРЕСА_1 . На вказаних земельних ділянках знаходиться нерухоме майно, яке перебуває у приватній власності позивача з 02 липня 2002 року.
7. Межі вищевказаних земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1, погоджені 16 січня 2009 року з власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7 , про що свідчать їх підписи у акті погодження меж від 16 січня 2009 року.
8. В подальшому позивачем погоджено технічну документацію із землеустрою та земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери.
9. У 2011 році по межам земельних ділянок № 6310137200:04:038:0011 та № 6310137200:04:038:0012 визначених документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 (розроблена у 2009 році Фірмою САБО ЛТД), яка затверджена рішенням 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24 лютого 2010 року 23/10, позивачем встановлений паркан.
10. До початку зведення паркану, вказане питання обговорено з власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7 . Відповідність місця розташування паркану порівняно з визначеними та затвердженими у документації із землеустрою координатами земельної ділянки по АДРЕСА_1, відсутність будь-яких порушень меж та перетинів затверджено актом Державного підприємства "Східгеоінформ" від 21 жовтня 2011 року.
11. 24 квітня 2013 року інженер-геодезист Державного підприємства "Східгеоінформ" ОСОБА_4 (на замовлення сусіда ОСОБА_3 ) повторно провів геодезичні роботи щодо встановлення відповідності місця розташування паркану позивача визначеним координатам меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 та склав акт від 24 квітня 2013 року, на якому схематично відобразив зміни меж земельних ділянок по
АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. 12 . За новими кресленнями, частина меж сусідніх земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 проходили по нежитловим будівлям, що належать позивачу на праві приватної власності з 02 липня 2002 року.
13. Наявність розбіжностей у висновках в актах від 21 жовтня 2011 року, 12 листопада 2011 року та 24 квітня 2013 року ОСОБА_4 усно пояснив зміною координат меж земельних ділянок № 6310137200:04:038:0011 та № 6310137200:04:038:0012.
14. У липні 2014 року власники сусідніх земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) звернулися до суду з позовом до позивача про усунення перешкод у володінні права власності на земельну ділянку (справа № 642/5574/14-ц).
15. В ході розгляду даної цивільної справи позивач дізнався, що зміни до обмінного файлу на земельні ділянки по АДРЕСА_1 в частині координат цієї земельної ділянки були внесені до бази даних автоматизованої системи Державного земельного кадастру 22 березня 2012 року Харківською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".
16. Вказані дії відповідача зумовили звернення у липні 2014 року власників суміжних земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до суду із позовом до позивача про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки цей спір є спором про цивільне право на земельну ділянку.
ІV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
18. ОСОБА_1 у касаційній скарзі позивач зазначає, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими, незаконними та такими, які прийняті з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про закриття провадження у справі. Зазначає, що внесена відповідачем в порушення вимог статті 31 Закону України "Про землеустрій" інформація до автоматизованої системи Державного земельного кадастру ніяк не впливає та не може вплинути на рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24 лютого 2010 року № 23/10, яким затверджені (розроблені за замовленням позивача) проекти землеустрою, у тому числі і законні межі земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137200:04:038:0011 та 6310137200:04:038:0012 по АДРЕСА_1, а отже і будь-яким чином порушити речові (майнові) права позивача.
19. Ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2019 року у справі 642/5574/14-ц самостійно вказує на те, що позивачем обрано належний спосіб оскарження протиправних дій суб`єкта владних повноважень, а спір у справі №820/3670/18 не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
20. Крім того, існування відкритого провадження у цивільній справі № 642/5574/14-ц не може бути підставою для закриття провадження у даній справі з законодавчо визначених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстав.
21. Від представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому не погоджуються з такою, вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи, оскільки даний спір є наслідком наявного цивільного спору стосовно меж суміжних земельних ділянок між позивачем та третіми особами, а тому має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельні ділянки іншими особами, за якими зареєстровано право власності щодо суміжних земельних ділянок.
22. Крім того, у 2016 році позивач уже звертався з позовом про оскарження зміни каталогу координат (справа № 642/1380/16-ц). 05 травня 2017 року рішенням Ленінського районного суду м. Харкова у справі № 642/1380/16-ц, позов ОСОБА_1 про оскарження дій про зміну каталогу координат залишено без задоволення.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
24. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
25. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
26. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.