1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 757/53426/16-к

провадження № 51-67км19

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:


головуючого Голубицького С. С.,

суддів Стороженка С. О., Шевченко Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,

прокурора Матюшевої О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Пархоменко О. О. на вирок Київського апеляційного суду від 9 жовтня 2018 року в кримінальному провадженні № 12016100060006979 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Києва,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Районний суд установив, що ОСОБА_1 маючи не погашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість за злочини проти власності, 24 жовтня 2016 року близько 12:40 у підземному переході станції метро "Олімпійська" в м. Києві повторно таємно викрав з кишені пальта ОСОБА_2 мобільний телефон "Samsung GT-18552" вартістю 2400 грн, спричинивши їй матеріальної шкоди.

При перегляді вироку 9 жовтня 2018 року Київський апеляційний суд скасував це рішення в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК та ухвалив новий вирок, яким визнав вважати останнього засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Пархоменко О. О. просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через суворість призначеного ОСОБА_1 покарання, його невідповідність ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу засудженого, а також у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (в частині скасування вироку районного суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК).

На думку захисника, скасовуючи вирок районного суду в частині застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК апеляційний суд усупереч вимогам ч. 4 ст. 67 КК врахував наявність у нього попередніх судимостей, тоді як ця обставина фактично є кваліфікуючою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.

Окрім того, захисник вважає, що при ухваленні свого вироку апеляційний суд не врахував наявність у ОСОБА_1 постійного місця проживання, сімейний стан, позитивну характеристику по місцю роботи, повне визнання вини та щире каяття у вчиненому, а також стан здоров`я останнього та відсутність до нього будь-яких претензій з боку потерпілої, і несправедливо визначив призначене місцевим судом покарання до реального відбування.

Позиція учасників у суді касаційної інстанції

Прокурор у судовому засіданні виступив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити оскаржуваний вирок без зміни.

Інших учасників було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді касаційної інстанції, однак вони у судове засідання не прибули.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статей 50, 65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.


................
Перейти до повного тексту