ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 235/1345/18
провадження № 51-28км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Єремейчука С.В., Ковтуновича М.І.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н. Д.,
прокурора Вараниці В. М.
в режимі відеоконференції
виправданої ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 травня 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Макіївки Донецької області, жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 191, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_1. обвинувачувалася у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 191 та частиною 1 статті 366 КК, за наступних обставин.
Так ОСОБА_1 у період часу з 10 липня 2015 року по 31 грудня 2016 року, обіймаючи посаду завідуючої Шахтарської державної нотаріальної контори (далі - Шахтарської ДНК), будучи службовою особою, знаходячись у приміщенні вказаної державної установи за адресою: мікрорайон Гірник, 1 у місті Покровську Донецької області, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч Закону України "Про нотаріат", положень про Шахтарську ДНК, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, складала, підписувала, посвідчувала печаткою та надавала до бухгалтерії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області офіційні документи, а саме табелі обліку використаного робочого часу, в які вносила завідомо неправдиві відомості щодо свого перебування 10 липня, 10 та 17 листопада, 09 та 15 грудня 2015 року, 15 січня, з 12 по 15 квітня, з 19 по 23 липня, з 30 по 31 грудня 2016 року на робочому місці у відпрацьованих годинах для подальшого отримання незаконного доходу у виді заробітної плати за періоди фактичної відсутності та невиконання своїх службових обов`язків.
В результаті зазначених дій ОСОБА_1 заволоділа державними грошовими коштами на загальну суму 2526,85 грн, чим завдала Головному територіальному управлінню юстиції у Донецькій області матеріальну шкоду на вищезазначену суму.
За вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та виправдано за недоведеністю вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 191 та частиною 1 статті 366 КК.
Ухвалою Донецькогоапеляційного суду від 01 жовтня2019 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується із судовими рішеннями, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування своїх вимог стверджує, що місцевий суд, приймаючи рішення про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 191 та частиною 1 статті 366 КК, залишив поза увагою, що табелі робочого часу, які є підставою для нарахування заробітної плати було складено виправданою, що підтверджується, окрім того показаннями свідка ОСОБА_4 та не спростовується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1/6-20 від 16 лютого 2018 року.
Стверджує, що усунення затоплення, на яке посилається ОСОБА_1 як на підставу для перебування на непідконтрольній території не входить до її повноважень.
Вищезазначені порушення суд апеляційної інстанції не усунув, доводів апеляційної скарги прокурора не розглянув, а тому, на думку скаржника ухвала цього суду вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не відповідає.
У поданому запереченні на касаційну скаргу прокурора виправдана ОСОБА_1 стверджує про відсутність в її діях складу злочину, що належними чином обґрунтовано та вмотивовано судами у постановлених стосовно неї судових рішеннях.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор просила касаційну скаргу задовольнити з підстав, викладених у ній.
Виправдана ОСОБА_1 наполягала на залишенні судових рішень без зміни.
Захисника виправданої ОСОБА_1., який здійснював її захист під час розгляду кримінального провадження у судах нижчестоящих інстанцій, Конюшенка І.Д. було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання він не з`явився. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин свого неприбуття до Суду від нього не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та виправданої, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з приписами частини 1 статті 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 284 цього Кодексу.