Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 753/21723/16-к
провадження № 51-1406 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І.В.,
суддів Анісімова Г.М., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
прокурора Браїла І.Г.,
захисника Швеця О. В.
захисника засудженого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Швеця О.В. в інтересах ОСОБА_1 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100020009404, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2018 року
ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 20 серпня 2016 року о 05:00 год., керуючи автомобілем марки "Land rover Range Rover" біля нічного клубу "Водка Гріль", розташованого за адресою: м. Київ, пр. Бажана, 1-е, за порушення правил дорожнього руху був зупинений автопатрулем № 0202 роти № 1 батальйону № 4 УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є службовими особами. Після виявлення інспектором ОСОБА_3 у ОСОБА_1 характерних ознак алкогольного сп`яніння та передачі документів для складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 із метою уникнути притягнення до адміністративної відповідальності вирішив надати службовій особі неправомірну вигоду в розмірі 1000 гривень. З цією метою він вийшов зі свого автомобіля та направився до службового автомобіля УПП у м. Києві ДПП марки "Тойота Пріус" й поклав 1000 гривень на переднє пасажирське сидіння, щоб інспектор ОСОБА_3 не складав протокол, тим самим надав неправомірну вигоду службовій особі. У подальшому ОСОБА_1 сів за кермо свого автомобіля, намагався втекти з місця вчинення злочину та потрапив у дорожньо-транспортну пригоду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Швець О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку та ухвали апеляційного суду внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність й просить призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що протокол огляду місяця події від 20 серпня 2016 року є недопустимим доказом з підстав відсутності ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук автомобіля.
Посилається на те, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, тому дії працівників поліції не могли спонукати ОСОБА_1 до надання їм неправомірної вигоди.
Вважає, що дії його підзахисного мали бути кваліфіковані як замах на вчинення злочину, тобто за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України, оскільки працівники поліції відмовились від отримання неправомірної вигоди.
Стверджує, що суд при призначенні покарання належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу винного й призначив суворе покарання.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу.
Прокурор просив відхилити касаційну скаргу захисника.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Однак під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.
Суд не може перевіряти будь-які докази, а також приймати нові докази, які не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, не має права встановлювати та визнавати обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисникстверджує про необґрунтованість засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 369 КК України, оскільки вважає, що стороною обвинувачення не надано достатніх та допустимих доказів, які б доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину. Однак такі доводи захисника, наведені в касаційній скарзі, є безпідставними з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів цього провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
При цьому суд першої інстанції, заслухавши показання обвинуваченого, свідків та дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку належні та допустимі докази.