Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 369/3947/16-ц
провадження № 61-43230св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України "Боярський коледж екології і природних ресурсів",
треті особи: Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області, Національний університет біоресурсів і природокористування України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Боярський коледж екології і природних ресурсів", треті особи: Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області, Національний університет біоресурсів і природокористування України, про визнання права користування житловими і допоміжними приміщеннями квартириза касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2018 рокуу складі колегії суддів: Журби С. О., Сушко Л. П., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Боярський коледж екології і природних ресурсів" (далі - ВП НУБіП України "Боярський коледж екології і природних ресурсів"), треті особи: Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області, НУБіП України, про визнання права користування житловими і допоміжними приміщеннями квартири.
Позовна заява мотивована тим, що її матері ОСОБА_3 у 1970 році була надана кімната в сімейному гуртожитку, остання була зареєстрована і постійно проживала там.
За час проживання її батьки з дозволу адміністрації провели добудови та фактично на сьогодні це є відокремлена квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 71,5 кв. м, житловою площею 34,9 кв. м.
У зв`язку з погіршенням стану здоров`я матері вона постійно проживала разом з нею та утримувала це житло, сплачувала комунальні послуги.
Для реєстрації свого місця проживання у спірній квартирі, вона у січні 2015 року знялась із реєстрації за попереднім місцем проживання, проте не встигла зареєструватися у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки її мати ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
Відповідач чинить їй перешкоди у реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 .
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право користування житловими і допоміжними приміщеннями квартири АДРЕСА_1, яка розташована на першому поверсі двоповерхового будинку (гуртожитку), є окремою ізольованою квартирою.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2016 року у складі судді Пінкевич Н. С. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою (блок) № 4 (загальною площею 71,5 кв. м, житловою площею 36,6 кв. м) у будинку АДРЕСА_2 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 2014 року постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1, сплачує комунальні послуги та витрати з утримання житла, була вселена за згодою наймача, зареєструвати місце проживання не має можливості внаслідок смерті наймача, її матері.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 січня 2017 року апеляційну скаргу ВП НУБіП України "Боярський коледж екології і природних ресурсів" задоволено.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2016 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 23 травня 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, задоволено.
Рішення Апеляційного суду Київської області від 24 січня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-14986св18).
Останньою постановою Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2018 року апеляційну скаргу ВП НУБіП України "Боярський коледж екології і природних ресурсів" задоволено.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2016 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що спірне приміщення є частиною належного навчальному закладу гуртожитку та має відповідний правовий статус. При цьому, незважаючи на перебудову (добудову) приміщення, доказів зміни його правового статусу позивачем не надано. Вселення до такого приміщення дружини, чоловіка або дітей, які досягли вісімнадцяти років, а також батьків можливе лише за попередньою згодою власника. ОСОБА_1 31 січня 2015 року знялася з попереднього місця реєстрації її проживання та звернулася до адміністрації навчального закладу про надання їй дозволу на вселення до спірного приміщення. Аналогічні звернення подавала і її мати, проте власником було відмовлено у наданні згоди на вселення позивача, тому у неї не виникло право на проживання у спірному приміщенні.
Також апеляційний суд звернув увагу на те, що оскільки позивачем не було заявлено вимоги щодо оскарження відмови адміністрації закладу у її вселенні до приміщення, вирішення цього питання в рамках цієї справи неможливо, оскільки виходить за межі заявлених позовних вимог.
При цьому апеляційний суд виконав вказівки Верховного Суду при попередньому скасуванні судового рішення апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції або залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 369/3947/16-ц з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою судді Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВП НУБіП України "Боярський коледж екології і природних ресурсів", треті особи: Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області, НУБіП України, про визнання права користування.
У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції у порушення норм процесуального права відкрив апеляційне провадження у справі без вирішення питання про поновлення строку апеляційного оскарження та переглянув рішення суду першої інстанції, що набрало законної сили.
Апеляційний суд не застосував норми матеріального права, а саме статті 47, 48 Конституції України, оскільки кожному гарантовано право на житло і ніхто не може бути позбавлений житла.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє колишніх членів сім`ї права користування займаним приміщенням.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що вона була членом сім`ї наймача та мала право користування спірним жилим приміщенням.
Згідно зі статтею 130 ЖК УРСР,Правил користування гуртожитками громадяни користуються житлом для особистого проживання і проживання членів їх сімей, у разі проживання в приміщенні, що перебуває у їх відособленому користуванні, беї згоди власника вселити своїх малолітніх чи неповнолітніх дітей, а за згодою власника вселити до такого приміщення свою дружину або чоловіка, дітей, які досягли вісімнадцяти років, а також батьків.
Також суд не надав оцінку Примірному положенню про гуртожиток, затвердженому постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.