Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 2-187/12
провадження № 61-46711св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Енергобанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Чернівецької області від 20 вересня 2018 року у складі колегії суддів Литвинюк І. М., Одинака О. О., Яремка В. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2011 року публічне акціонерне товариство "Енергобанк" (далі - ПАТ "Енергобанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив звернути стягнення на предмети застави за договором застави від 22 березня 2007 року, а саме: автомобіль вантажний, автовоз "IVECO FORD", 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль вантажний, автовоз "IVECO FORD", 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; причіп - автовоз "LOHR TALE 11", 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ; причіп - автовоз "CHARLES ROBERTS", 1988 року випуску, номерний знак НОМЕР_4, в рахунок погашення заборгованості по договору про надання споживчого кредиту від 15 грудня 2006 року, розмір якої станом на 01 серпня 2011 року становить 17 076 860,76 грн.
Позов мотивовано тим, що 15 грудня 2006 року між банком та ТОВ "Східавтолюкс" укладено договір про відкриття кредитної лінії, відповідно до якого ТОВ "Східавтолюкс" відкрито відкличну відновлювальну кредитну лінію, терміном з 15 грудня 2006 року по 13 червня 2008 року.
22 березня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір застави, згідно з яким застава за цим договором забезпечує вимоги позивача, які випливають з договору про відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії від 15 грудня 2006 року, а також всіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору. Відповідно до договору застави для забезпечення своєчасного виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним між позивачем і боржником відповідач передав в заставу транспортні засоби: автомобіль вантажний, автовоз "IVECO FORD", 1998 року випуску, автомобіль вантажний, автовоз "IVECO FORD", 1998 року випуску, причіп - автовоз "LOHR TALE 11", 1998 року випуску; причіп - автовоз "CHARLES ROBERTS", 1988 року випуску.
29 грудня 2010 року між банком та ТОВ "Західавтолюкс" укладено додатковий договір № 9 до кредитного договору, відповідно до якого позичальнику відкрито відкличну мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в еквіваленті за курсом Націоналного банку України у розмірі 11 900 000 грн, терміном з 22 березня 2007 року по 14 жовтня 2011 року.
31 липня 2009 року між банком, ТОВ "Східавтолюкс" та ТОВ "Західавтолюкс" укладено договір про переведення боргу, згідно з яким ТОВ "Східавтолюкс" у зобов`язанні за кредитним договором замінюється на нового боржника ТОВ "Західавтолюкс".
31 липня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір №3 про внесення змін та доповнень до договору застави від 22 березня 2007 року, відповідно до якого, у зв`язку із укладенням договору про переуступку боргу на іншу особу, що укладений 31 липня 2009 року між позивачем, ТОВ "Східавтолюкс" та ТОВ "Західавтолюкс", сторони домовились, що застава за цим договором забезпечує боргові зобов`язання нового боржника - ТОВ "Західавтолюкс".
В порушення умов кредитного договору ТОВ "Західавтолюкс" не повертає кредит та не сплачує заборгованість, у зв`язку з чим, станом на 01 серпня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 17 076 860,76 грн, яку банк просив стягнути шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15 жовтня 2015 року у складі судді Скуляк І. А. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що основне зобов`язання припинилося з ліквідацією юридичної особи і, як наслідок, припинилося й право застави, що забезпечувало його виконання.
Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 20 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Енергобанк" задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 грудня 2006 року, укладений між акціонерним банком "Енергобанк" (ПАТ "Енергобанк") та товариством "Східавтолюкс" у розмірі 15 019 431,20 грн, звернуто стягнення на предмети застави за договором застави від 22 березня 2007 року, укладеним між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_1, а саме: автомобіль вантажний, автовоз "IVECO FORD", 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль вантажний, автовоз "IVECO FORD", 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; причіп - автовоз "LOHR TALE 11", 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ; причіп - автовоз "CHARLES ROBERTS", 1988 року випуску, номерний знак НОМЕР_4, шляхом продажу заставного майна на прилюдних торгах за початковою вартістю, визначеною суб`єктом оцінювання, в межах здійснення виконавчого провадження.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору застави, який укладено для забезпечення виконання кредитного договору боржником.
Позивач реалізував своє право заставодержателя щодо звернення стягнення на предмет застави, звернувшись до суду з позовом в період дії договору застави, коли зобов`язання, забезпечене заставою, належним чином не виконувалося та до виключення боржника з Реєстру.
Позивач 25 вересня 2010 року вручив ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту на протязі 30 днів. Таким чином, 25 жовтня 2010 року право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилися після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, позивач змінив визначений договором строк кредитування, а тому право кредитодавця нараховувати в подальшому передбачені договором проценти за кредитом припинилося.
Апеляційний суд дійшов висновку, що у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 01 серпня 2011 року утворилась заборгованість в розмірі 15 019 431,20 грн, в тому числі: заборгованість по кредиту - 11 776 157,58 грн, заборгованість за відсотками по кредиту - 1 513 420,76 грн, пеня за несвоєчасність сплати кредиту - 1 498 727,61 грн, пеня за несвоєчасність сплати відсотків по кредиту - 231 125,25 грн.
Вважаючи доведеним факт невиконання відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, а отже порушення договірних зобов`язань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення вказаної заборгованості, шляхом продажу заставного майна на прилюдних торгах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано до спірних правовідносин положення частини другої статті 625, частини першої статті 1048, частини першої статті 1050, частини другої статті 1054 ЦК України.
Апеляційний суд, зробивши висновок про припинення нараховування передбачених договором процентів за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування, протиправно задовольнив позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави, зокрема в рахунок заборгованості по процентам та пені за прострочення сплати процентів, які були нараховані за відсотковою ставкою - 18 % річних згідно умов кредитного договору, а не за відсотковою ставкою - 3% річних (згідно статті 625 ЦК України), вже після припинення строку кредитування (після 25 жовтня 2010 року).
Починаючи з 25 жовтня 2010 року припинилося нарахування процентів, які передбачені кредитним договором, тому апеляційний суд безпідставно задовольнив позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави в рахунок заборгованості за кредитним договором, розмір якої, станом на 01 серпня 2011 року, становить 15 019 431,20 грн.
Відзив на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За змістом доводів касаційної скарги відповідач не погоджується та оскаржує рішення апеляційного суду виключно в частині задоволення позову про звернення стягнення на заставлене майно, зокрема не погоджується із розміром заборгованості, в рахунок якої вирішено звернути стягнення, у зв`язку з чим Верховний Суд переглядає судове рішення в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, викладених у касаційній скарзі.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права