Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 752/14405/18
провадження № 61-12465св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 січня 2019 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсним договору про надання відновлювальної кредитної лінії, іпотечного договору та договору поруки.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 12 грудня 2006 року між нею та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 725295, відповідно до умов якого надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, зі сплатою 13 % річних та комісій, в межах максимального ліміту заборгованості до 140 000 дол. США, строком до 11 грудня 2021 року. Даний договір кредиту був забезпечений іпотекою на підставі договору іпотеки № 02-10/3630 від 12 грудня 2006 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, вартістю 1 418 040 грн.
Також у забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 12 грудня 2006 року банк уклав з ОСОБА_2 договір поруки № 02-10/3631, з послідуючими змінами до нього від 20 квітня 2018 року, згідно з яким останній зобов`язався солідарно відповідати за всіма зобов`язаннями ОСОБА_1 перед банком за виконання кредитних зобов`язань.
Позивач зазначала, що банк не мав права укладати договір в іноземній валюті, оскільки була відсутня індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти як засобу платежу та самої іноземної валюти. Крім того, умови договору не відповідають типовим положенням та є несправедливими для позичальника, що є порушенням Закону України "Про захист прав споживачів" та Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".
Посилаючись на викладене, позивач просила суд визнати договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 725295 від 12 грудня 2006 року недійсним, а також похідні від нього договори поруки та іпотеки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29 січня 2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що сторони погодили всі істотні умови договору, мали вільне волевиявлення, банк мав право надавати кредит у іноземній валюті, а тому відсутні підстави для визнання указаного правочину недійсним, відповідно і похідні від нього договори поруки та іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Голосіївського районного суду міста Києва.
01 серпня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не повно досліджено обставини справи. Заявник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про правомірність надання кредитних коштів в іноземній валюті; договір про надання відновлювальної кредитної лінії не містить всіх умов, передбачених Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" та суперечить Конституції та законам України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 12 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, зі сплатою 13 % річних та комісій, в межах максимального ліміту заборгованості до 140 000 дол. США, строком до 11 грудня 2021 року. Даний договір кредиту був забезпечений іпотекою на підставі договору іпотеки № 02-10/3630 від 12 грудня 2006 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, вартістю 1 418 040 грн (а. с. 9 - 15).
У забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 12 грудня 2006 року банк уклав з ОСОБА_2 договір поруки № 02-10/3631, з послідуючими змінами до нього від 20 квітня 2018 року, згідно з яким останній зобов`язався солідарно відповідати за всіма зобов`язаннями ОСОБА_1 перед банком за виконання кредитних зобов`язань (а. с. 18 - 20).
Відповідно до пункту 2.1 договору про надання відновлювальної кредитної лінії сторони погодили, що видача траншів кредиту на цілі, визначені пунктом 1.2 договору проводиться шляхом видачі готівки з позичкового рахунку № НОМЕР_1 в Київській міській філії АКБ "Укрсоцбанк" в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату отримання траншу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).