Постанова
Іменем України
13 травня 2020 року
м. Київ
справа № 755/528/17
провадження № 61-16904св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Стрільчука В. А..,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду 13 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Кравець В. А., Лівінського С. В., Мараєвої Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в розмірі 21 512 000,00 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 31 травня 2006 року в офісі в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 склав розписку про одержання від нього та ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 1 600 000,00 доларів США як розрахунок за 134 земельні ділянки, які знаходяться на території садового товариства "Українська земля" (далі - СТ "Українська земля").
Влітку 2006 року ОСОБА_3 передав грошові кошти в розмірі 1 600 000 доларів США представнику продавця як оплату за 134 укладених та нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу земельних ділянок.
01 червня 2011 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 розписку про відсутність будь-яких з його боку претензій щодо виконання останнім домовленостей. Про цю розписку позивач дізнався 02 липня 2014 року під час ознайомлення з матеріалами справи № 2/4356/2011 у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних та кримінальних справ. З огляду на це, позивач вважає, що ОСОБА_2 став його боржником на суму 800 000,00 доларів США.
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у порядку зворотної вимоги (регресу) в розмірі 800 000,00 доларів США, що еквівалентно 21 688 000,00 грн, збитків у розмірі 12 547 568,40, а загалом 34 235 568,40 грн.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 31 травня 2006 року в офісі ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 він передав ОСОБА_3 особисті грошові кошти у розмірі 1 600 000,00 доларів США для придбання 134 земельних ділянок, що знаходяться на території СТ "Українська земля", про що ОСОБА_3 написав розписку. На прохання ОСОБА_1 він зазначив у вказаній розписці і його прізвище для того, щоб у подальшому ОСОБА_1, як його діловий партнер, міг оформити частину земельних ділянок на себе чи довірених осіб з виплатою йому їхньої вартості.
ОСОБА_3 як кредитор стосовно завдатку, оформленого зазначеною розпискою від 31 травня 2006 року, виконав свій обов`язок із забезпечення укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок на його користь і на користь ОСОБА_1, а солідарний обов`язок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо сплати грошових коштів у рахунок належних платежів за такими договорами виконав останній самостійно.
Таким чином, ОСОБА_2 вказував, що він набув статус кредитора щодо ОСОБА_1 за розпискою від 31 травня 2006 року, а ОСОБА_1 набув статусу боржника стосовно сплати йому рівної частки переданого завдатку, що становить 800 000 доларів США.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 800 000 доларів США, що еквівалентно 21 688 000,00 грн, у порядку зворотної вимоги та збитки в розмірі 12 547 568,40 грн, а всього 34 235 568.40 грн.
У жовтні 2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_2, подана через представника ОСОБА_4, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1, а саме: на нежилу будівлю АДРЕСА_2 площею 64, 6 кв. м; будівлю АДРЕСА_5 загальною площею 56,60 кв. м; виробничу базу в будинку АДРЕСА_6 ; квартиру АДРЕСА_7 .
Крім того, відповідач просив про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_5, а саме: земельну ділянку площею 0,0553 га на АДРЕСА_8; земельну ділянку площею 0.25 га у с. Лісники Києво-Святошинського району, Київської області; земельну ділянку площею 0.25 га у с . Лісники Києво-Святошинського району Київської області; машиномісце АДРЕСА_11 , загальною площею 14,9 кв. м; земельну ділянку площею 0,2499 га у с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області; земельну ділянку площею 0,25 га в с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області; земельну ділянку площею 10,2125 га на території Вузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; квартиру АДРЕСА_12 ; земельну ділянку в Обухівському районі Нещерівської сільської ради Київської області в СТ "Українська земля"; земельну ділянку в Обухівському районі Нещерівської сільської ради Київської області в СТ "Українська земля", кадастровий номер: 3223186200:06:011:0180; земельну ділянку в Обухівському районі Нещерівської сільської ради Київської області в СТ "Українська земля", кадастровий номер: 3223186200:06:011:0223; земельну ділянку в Обухівському районі Нещерівської сільської ради Київської області в СТ "Українська земля", кадастровий номер: 3223186200:06:011:0209; квартиру АДРЕСА_13 ; земельну ділянку на території Козинської селищної ради, площею 0,2 га, кадастровий номер: 3223155400:08:003:0059; земельну ділянку на території Козинської селищної ради, площею 0,2 га, кадастровий номер: 3223155400:08:003:0058; земельну ділянку, розташовану в адміністративних межах Великодимерської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий номер: 3221281200:08:009:0056.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що предметом стягнення є надзвичайно велика сума грошових коштів, тому є ризик того, що з метою уникнення виконання рішення суду відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 буде діяти недобросовісно та відчужить належне йому майно на користь третіх осіб. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно призведе до порушення прав позивача в разі задоволення позову та виключить можливість ефективного виконання судового рішення.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що представником відповідача не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення зустрічного позову. Представником відповідача не доведено належності майна ОСОБА_5 позивачу за первісним позовом - ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року скасовано, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на нежилу будівлю в АДРЕСА_2 загальною площею 64,6 кв. м, будівлю в АДРЕСА_5 загальною площею 56,6 кв. м, виробничу базу в АДРЕСА_6, квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 51,6 кв. м, що належать на праві власності ОСОБА_1, в іншій частині вимог відмовлено.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що предметом цього спору є стягнення коштів у розмірі 34 235 568,40 грн. Заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Встановлено, що між сторонами існує реальний спір. Належність ОСОБА_1 на праві власності квартири АДРЕСА_7, нежилої будівлі АДРЕСА_14 , загальною площею 64,6 кв. м, АДРЕСА_14, будівлі в АДРЕСА_5 загальною площею 56,6 кв. м; виробничої бази у АДРЕСА_6 підтверджена належними доказами. Відмовляючи у задоволенні решти вимог заяви, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_5 не є учасником справи та не є стороною спірних правовідносин.
Постановою Верховного Суду від 05 червня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що апеляційним суд, задовольняючи частково заяву представника ОСОБА_2 про забезпечення позову, не зазначив чим обґрунтовано таку заяву, що передбачено частиною другою статті 149 ЦПК України, не зазначив доказів на підтвердження її вимог, не врахував, що представником відповідача заява про забезпечення зустрічного позову подана 28 жовтня 2018 року, тобто через два роки після прийняття його зустрічного позову. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Постановою Київського апеляційного суду 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану через представника ОСОБА_4, задоволено частково, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року скасовано, заяву про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на нежилу будівлю в АДРЕСА_14 загальною площею 64,6 кв. м; будівлю (гараж літ. Ж) у АДРЕСА_5 загальною площею 56,6 кв. м; квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 51,6 кв. м, що належать на праві власності ОСОБА_1, в іншій частині заяви відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між сторонами виник спір, оскільки ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_1 21 688 000,00 грн у порядку зворотної вимоги та збитків у розмірі 12 547 568,40 грн. Предметом цього спору є стягнення коштів, а саме, надзвичайно великої суми грошових коштів, тому існує ризик того, що з метою уникнення виконання рішення суду відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1, можливо, буде діяти недобросовісно та відчужить належне йому майно на користь третіх осіб, а отже, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, призведе до порушення прав позивача у разі задоволення позову та виключить можливість ефективного виконання судового рішення. З метою забезпечення позову суд уважає за необхідне вжити заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 від можливих недобросовісних дій із боку відповідача ОСОБА_1 з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Матеріалами справи встановлено належність ОСОБА_1 на праві власності квартири АДРЕСА_7 ; нежилої будівлі в АДРЕСА_14 загальною площею 64,6 кв. м; будівлі (гараж літ. Ж) у АДРЕСА_5 загальною площею 56,6 кв. м; виробничої бази в будинку АДРЕСА_6 .
Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення заяви в частині накладення арешту на вищезазначене майно, що належить відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_1, окрім виробничої бази, яка знаходиться у АДРЕСА_6 з метою недопущення порушення прав власника та перешкоджання господарській діяльності. Відмовляючи у задоволенні решти вимог заяви, колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_5 не є учасником справи та не є стороною спірних правовідносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав до канцелярії Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року та залишити в силі ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що заява про забезпечення позову подана зі спливом двох років після прийняття зустрічного позову.
Заява про забезпечення позову не мотивована, зводиться до цитування нормативно-правових актів і загальних фраз, що не відображають конкретні факти, за яких суд може вжити забезпечення позову.