Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 643/11784/17-ц
провадження № 61-48110св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
відповідачі: публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бакумова Алла Валентинівна,
третя особа - Служба у справах дітей Московського району Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Московського районного суду м. Харкова
від 16 травня 2018 року у складі судді Поліщук Т. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом
до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової А. В., третьої особи - служби у справах дітей Московського району Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визнання дій незаконними та скасування реєстрації права власності на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 12 липня 2007 року між ОСОБА_4 та закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого було
ПАТ КБ "ПриватБанк", було укладено кредитний договір, у забезпечення виконання, якого в іпотеку ОСОБА_4 було передано квартиру АДРЕСА_1, яка належала йому на праві спільної сумісної власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Проте, 19 вересня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" зареєструвало за собою право власності на вказану квартиру на підставі договору іпотеки.
Вважала проведення зазначеної реєстрації права власності незаконною, оскільки її проведено всупереч вимогам статті 1282 ЦК України, Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого
як забезпечення кредитів в іноземній валюті", статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей",
пункту 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року
№ 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень", статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, просила суд визнати протиправними дії ПАТ КБ "ПриватБанк" та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової А. В. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, й скасувати рішення державного реєстратора -приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу
Бакумової А. В. від 21 вересня 2016 року, індексний № 31499380, про державну реєстрацію права власності на квартиру
АДРЕСА_1 ,
за ПАТ КБ "ПриватБанк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 травня 2018 року позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, задоволено.
Визнано протиправними дії ПАТ КБ "ПриватБанк" та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової А. В. про державну реєстрацію права власності на квартиру
АДРЕСА_1 , за ПАТ КБ "ПриватБанк"
й скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової А. В. від 21 вересня 2016 року, індексний № 31499380, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ПАТ КБ "ПриватБанк" на підставі договору іпотеки серія та номер 1-2041, виданого 12 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н. В.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк не мав права звертати стягнення на предмет іпотеки, оскільки не надано доказів отримання боржником повідомлення про наявну заборгованості
за кредитним договором. Крім того, спірна квартира була предметом іпотеки за договором, укладеним з метою виконання умов споживчого кредитного договору, що унеможливлює звернення стягнення на підставі Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Також, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку порушує права неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 травня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що реєстрацію права власності на спірну квартиру за банком проведено у порушення вимог, передбачених пунктом 61 Постанови Кабміну міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду,
АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи
із Московського районного суду м. Харкова.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, як вважав банк, є незаконними, необґрунтованими та такими, що були винесені внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням
та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
АТ КБ "ПриватБанк" вважало, що з його боку відсутні будь-які неправомірні дії, оскільки право на звернення до державного реєстратора є у будь-яких фізичних, юридичних осіб, а рішення щодо задоволення (відмови
у задоволенні) вимог, заявлених у зверненні, приймає суб`єкт владних повноважень.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 липня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого було ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти
у розмірі 61 959,60 доларів США, строком до 09 липня 2027 року включно
(а. с. 8-10).
На забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору,
12 липня 2007 року, між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого було ПАТ КБ "ПриватБанк", укладено договір іпотеки, предметом якого була квартира
АДРЕСА_1 , загальною площею 87,8 кв. м, яка належала ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору
купівлі-продажу, посвідченого 12 липня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н. В. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 липня 2007 року, виданого комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації (а. с. 13-14).
Пунктом 27 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення
на предмет іпотеки за вибором іпротекодержателя може бути здійснено
у позасудовому порядку у тому числі шляхом позасудового врегулювання,
а саме: згідно вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку", шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а. с. 16).
Спадкоємцями, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4, були його дружина ОСОБА_1 та неповнолітні діти ОСОБА_5
та ОСОБА_6 (а. с. 19).
10 серпня 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_4 надсилало лист про порушення ним умов кредитного договору та повідомлено боржника про намір банку задовольнити вимоги за кредитним договором шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Роз`яснено боржнику, що після спливу тридцятиденного строку з дня отримання даного повідомлення за іпотекодержателем буде зареєстроване право власності на вказане нерухоме майно (а. с. 46).
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 16 жовтня 2015 року вказане повідомлення було повернуто ПАТ КБ "ПриватБанк" за закінченням строку зберігання (а. с. 47).
19 вересня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" зверталося із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності)
до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової А. В.
19 вересня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1, на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки від 12 липня 2007 року (а. с. 24-25).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 11 вересня 2017 року № 96872649,
на все нерухоме майно, яке належало ОСОБА_4 11 червня 2015 року накладено арешт Московським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, номер запису про обтяження - 9992254, та 06 жовтня 2015 року накладено арешт - номер запису про обтяження - 11486715.
Станом на 19 вересня 2016 року зазначені арешти були чинними
(а. с. 20-23).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі
та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема заставою згідно вимог статей 546, 575 ЦК України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення
на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно
з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення