Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 127/23865/16-ц
провадження № 61-39157св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: комунальне підприємство "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації", приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Павлюк Ірина Іванівна, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Медяного В. М., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2, треті особи: комунальне підприємство "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Вінницьке МБТІ"), приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І. І., ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 20 березня 2014 року між ним
та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку, відповідно до умов якого він продав останньому
12/25 частин житлового будинку з прибудовою по
АДРЕСА_1 . Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І. І. й зареєстровано
у реєстрі за № 537 та внесено до Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Зазначав, що його право власності на відчужуваних 12/25 частин житлового будинку підтверджувалося договором, посвідченим Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 03 липня 1986 року, зареєстрованим у реєстрі за № 1-023, дублікат якого виданий Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 28 липня 2011 року у реєстрі за № 8-1466.
Згідно зазначеного договору йому на праві власності належали приміщення житловою площею 31,3 кв. м, а у договорі купівлі-продажу від 20 березня 2014 року зазначено, що він продав 12/25 частин будинку, житловою площею 50,9 кв. м.
Посилався на те, що вказана помилка була допущена техніком
КП "Вінницьке МБТІ", який до належної йому 12/25 частин будинку приєднав кімнату 2-3 площею 19,6 кв. м, яка йому не належала за договором
від 03 липня 1986 року. У зв`язку із такою помилкою частина будинку, яку він продав, помилково збільшилася на розмір кімнати 19,6 кв. м, житлова площа збільшилася до 50,9 кв. м, а продана частка будинку збільшилася
з 12/25 до 17/25 частин.
Зазначав, що помилка техніком КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" та нотаріусом Павлюк І. І. була допущена тому, що під час володіння своєю часткою 12/25 у прибудові "А-1" відбулися зміни: у старих приміщеннях 2-1 і 2-2 було демонтовано перегородку і об`єднано
ці приміщення в одне 2-1, що не потребувало введення в експлуатацію, проте механічно призвело до перенумерації приміщень: кімната 2-4,
площею 19,6 кв. м, стала кімнатою 2-3, яка не була предметом договору
від 03 липня 1986 року і йому не належала.
У зв`язку із допущеною помилкою нерухоме майно, що перебувало у його власності було зменшене на 19,6 кв. м, знижена його цінність і можливість використання. Така помилка була допущена при оформленні документів
на його нерухоме майно при оформленні договору купівлі-продажу.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу 12/25 частин будинку
АДРЕСА_1 , укладений 20 березня 2014 року між ним та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І. І. на підставі статті 229 ЦК України, повернути сторони
у попередній стан.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 лютого
2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку
від 20 березня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюук І. І., зареєстрованого у реєстрі
за № 537, згідно якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 придбав
12/25 частин житлового будинку з прибудовою, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
У результаті визнання правочину недійсним стягнуто з ОСОБА_1
на користь ОСОБА_2 265 058,00 грн, одержаних на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 20 березня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І. І., зареєстрованого у реєстрі за № 537, який судом визнано недійсним.
У результаті визнання правочину недійсним зобов`язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 передати приміщення, які йому були передані
на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку
від 20 березня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І. І., зареєстрованого у реєстрі
за № 537, який судом визнаний недійсним.
Вирішено питання про перерозподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач, як продавець, уклав оспорюваний договір купівлі-продажу у результаті помилки щодо переліку майна, яке входило до належної йому 12/25 частин відчужуваного будинку, що визначалося відповідними правовстановлюючими документами, яке він мав право одноособово відчужити і до переліку якого помилково було включено жилу кімнату 2-6 площею 19,6 кв. м, яка належала не тільки позивачу, а й ОСОБА_6, при цьому ОСОБА_6 не виступала у цьому правочині продавцем частини жилої кімнати, площею 19,6 кв. м, і не уповноважувала позивача на відчуження цієї кімнати, яка до того ж, не була виділена у натурі у визначеному законом порядку позивачу з відповідного майна, належного на праві спільної часткової власності позивачу
та ОСОБА_6, враховуючи, що у результаті допущеної помилки щодо визначення переліку майна, яке входить до належної і відчужуваної ОСОБА_1 12/25 частин житлового будинку, у результаті укладання відповідного оспорюваного правочину позивача відчужував належну йому частку майна, житловою площею 50,9 кв. м, хоча житлова площа, згідно правовстановлюючих документів, належної позивачу та відчужуваної ним на підставі оспорюваного правочину 12/25 частки житлового будинку, складає лише 31,3 кв. м, такі допущені помилки мають істотне значення
та існували на момент вчинення відповідного правочину, враховуючи позицію сторін, у тому числі відповідача, який у судовому засіданні зазначав про те, що якби він знав, що в предмет договору купівлі-продажу не входить третя спірна житлова кімната, то такого договору він не укладав би і ніколи не купував би відповідну частку житлового будинку, до якого входило б лише дві житлові кімнати.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Апеляційного суду Вінницької області
від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 лютого
2018 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що визнаючи договір купівлі-продажу недійсним на підставі статті 229 ЦК України, як укладений внаслідок помилки, судом першої інстанції, як вважав суд апеляційної інстанції, не враховано, що правочин може бути визнаний недійсним лише
з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив
із недоведеності позивачем наявності помилки щодо правової природи укладеного з відповідачем договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції
та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Вінницького міського суду Вінницької області.
У травні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.
Вважав, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив обставини справи, посилаючись на статтю 229 ЦК України, які вважав доведеними.
Зазначав, що помилка у розмірі квадратних метрів відбулась не з його вини, а з вини працівника КП "Вінницького МБТІ" під час змінення нумерації приміщень у будинку АДРЕСА_1 . Приватний нотаріус, посвідчуючи оспорюваний договір не перевірила нумерацію
у технічному паспорті, а тому, як він вважав, допустилася помилки
у договорі.
Також, вважав, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог
статті 400 ЦПК України безпідставно послався, як на доказ, на технічний паспорт, станом на 06 травня 2015 року, який не має відношення до справи, оскільки виготовлений через рік після укладення оспорюваного договору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2
на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення
є законними та обґрунтованими, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 березня 2014 року продавець ОСОБА_1 і покупець ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу частини жилого будинку, за умовами якого продавець передав, а покупець прийняв у власність 12/25 частин житлового будинку з прибудовою, що знаходиться по
АДРЕСА_1 і сплатив її вартість за ціною та у порядку, що передбачені договором. На земельній ділянці розташовані: житловий будинок літ. "А", житлова прибудова літ. "А1", прибудови "а", "а1", "а2", сараї "Б", "б", "Е", "Ж", "Д", гараж "Г", убиральня "Г", огорожа № 1. Загальна площа 118,3 кв. м, житлова площа 73,6 кв. м (а. с. 4-5 т. 1).
Документом, що підтверджував право власності продавця - ОСОБА_1 на відчужуваних 12/25 частин житлового будинку з прибудовою був договір, посвідчений Першою вінницькою державною нотаріальною конторою
03 липня 1986 року у реєстрі за № 1-023, дублікат якого виданий Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 28 липня 2011 року
у реєстрі за № 8-1466.
Право власності продавця на відчужувану за цим договором частку житлового будинку з прибудовою, зареєстровано у електронному реєстрі права власності на нерухоме майно КП "Вінницьке МБТІ" 11 серпня
2011 року, номер запису: 8547 у книзі: 32 за реєстраційним номером: 30944911 та у Державному реєстрі речових прав 20 березня 2014 року
за реєстраційним № 131961305101 (пункт 1.1.).
Відповідно до правовстановлюючого документа, реквізити якого зазначені у пункті 1.1 цього договору, та технічної документації, до складу відчужуваних 12/25 частин житлового будинку з прибудовою, входили наступні приміщення у житловому будинку: літ. "А": тамбур П, кухня 2-1,
коридор 2-2, кімната 2-3, гардеробна 2-4, кімната 2-5, кімната 2-6,
загальною площею 79,1 кв. м, житловою площею 50,9 кв. м.
Договір купівлі-продажу частини житлового будинку 20 березня 2014 року був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І. І. та зареєстрований у реєстрі за № 537 й внесений
до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 4-5 т. 1).
Пунктом 1.6 вказаного договору встановлено, що покупець володіє достатньою інформацією про будинок, що набувається, задоволений його якісним станом, встановленим шляхом внутрішнього огляду до укладення цього договору, ним не виявлено під час огляду будь-яких дефектів
та недоліків, самовільного перепланування, реконструкції об`єкта, про які
не було б повідомлено продавцем.
У договорі відображено, що продавець ОСОБА_1 посвідчив, що
від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору; самовільних переобладнань у будинку немає; внаслідок продажу будинку не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, у тому числі неповнолітніх, малолітніх дітей, непрацездатних та інших осіб, яких продавець зобов`язаний утримувати за законом чи договором
(пункт 4 договору купівлі-продажу).
20 березня 2014 року, перед підписанням договору купівлі-продажу, продавець ОСОБА_1 подавав приватному нотаріусу Павлюк І. І. письмову заяву від 20 березня 2014 року, підтвердивши ці відомості
(а. с 134 т. 1).
Також у цьому договорі у пункті 4 зазначено, що сторони, у тому числі продавець ОСОБА_1, стверджували, що укладення договору відповідало їх інтересам; волевиявлення було вільним, усвідомленим
і відповідало їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідали реальній домовленості сторін; договір не приховував іншого правочину
і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому. Продавець ОСОБА_1 заявляв, що відчужуване майно належало йому
на праві особистої власності, оскільки набуте ним за договором дарування.
Сторони, у тому числі продавець ОСОБА_1, свідчили, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу будинку. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені у його тексті, після підписання договору