Постанова
Іменем України
19 травня 2020 року
м. Київ
справа № 2-2816/04
провадження № 61-19678св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи за об`єднаними позовами:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роксолана":
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Роксолана",
відповідач - ОСОБА_1,
за позовами ОСОБА_2 :
позивач - ОСОБА_2,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Роксолана" (за обома позовами), Одеська міська рада,
за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 :
позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Роксолана",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - адвокат Сергеєва Данила Сергійовича на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 лютого 2018 року у складі судді Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2002 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Роксолана" (далі - ТОВ "Роксолана") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та визнання права власності, в якому просило: визнати за ним право власності на гараж-сарай та літній магазин-павільйон " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташовані за адресами: АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні вказаним майном.
У червні 2002 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Роксолана" про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та господарською будівлею, що розташовані за адресами: АДРЕСА_2 .
Крім того, у лютому 2003 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до ТОВ "Роксолана" та Одеської міської ради, в якому просила: зобов`язати відповідачів не чинити їй перешкод у користуванні будівлею за адресою: АДРЕСА_3 ; визнати недійсними рішення Одеської міської ради від 26 квітня 2000 року № 207 та від 02 червня 2000 року № 1308-ХХ111, якими затверджено проект землеустрою та надано ТОВ "Роксолана" земельну ділянку площею 0,891 га за адресою: АДРЕСА_4 для експлуатації та обслуговування магазину-кафе з літнім майданчиком; визнати недійсним укладений між відповідачами договір оренди вказаної ділянки від 27 березня 2002 року; зобов`язати ТОВ "Роксолана" демонтувати частину паркану та металеві ворота, які перешкоджають її доступу до будівлі за адресою: АДРЕСА_3 .
У травні 2003 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ТОВ "Роксолана" про усунення перешкод у користуванні майном та визнання права власності, в якому просили: визнати за ОСОБА_2 та сім`єю Різанових право власності по 1/2 частині гаража-сарая, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 ; зобов`язати відповідача не чинити їм перешкод у користуванні вказаним майном.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 20 липня 2004 року зазначені чотири позови об`єднані в одне провадження.
У листопаді 2004 року ОСОБА_2 та ТОВ "Роксолана" звернулися до суду із спільною заявою про укладення мирової угоди.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2004 року визнано мирову угоду, укладену між ТОВ "Роксолана" (Особа-1) та ОСОБА_2 (Особа-2), на таких умовах:
1. Сторони відмовляються від своїх претензій, позовів і скарг, які перебувають на розгляді в місцевих судах міста Одеси;
2. Особа-1 зобов`язується не перешкоджати Особі-2 в доступі до зовнішньої стіни належної їй будівлі, розташованої по АДРЕСА_3, з метою її обслуговування і ремонту;
3. Особа-2 зобов`язується за власний рахунок обладнати відмостку шириною 60 см вздовж стіни вказаної будівлі з боку внутрішнього двору земельної ділянки Особи-1;
4. Особа-1 зобов`язується не перешкоджати Особі-2 у здійсненні реконструкції належної їй будівлі і у приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_3 ;
5. Особа-2 зобов`язується не перешкоджати роботі Особи-1, а також - здійснювати реконструкцію належного йому приміщення магазину-кафе та у приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_4, із встановленням сервітуту - права проходу і права проведення ремонтних робіт і обслуговування будівель, розміщених на межі земельних ділянок, які знаходяться в користуванні сторін;
6. Сторони погодилися, що межа їх земельних ділянок, яка знаходиться біля тильної сторони належної Особі-2 будівлі, проходить посередині кам`яного паркану, який вони мають збудувати;
7. Після закінчення будівництва паркану Особа-1 зобов`язується в місячний строк надати Особі-2 пакет документів для оформлення купівлі-продажу гаража-сарая за адресою: АДРЕСА_5 зАДРЕСА_6 його балансовою вартістю, а також - забезпечити явку свого представника для підписання вказаного правочину.
Провадження у справі за позовом ТОВ "Роксолана" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та визнання права власності, за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Роксолана" про усунення перешкоди у користуванні майном, за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Роксолана", Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні будівлею, визнання недійсними рішень міської ради та договору оренди закрито.
Знято накладенні судом арешти за заборони.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що в судовому засіданні ОСОБА_2 та ТОВ "Роксолана" подали підписану ними спільну заяву про укладення мирової угоди з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок. Положення мирової угоди не суперечать чинному законодавству України.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2004 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ТОВ "Роксолана" про усунення перешкод у користуванні майном та визнання права власності залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивачів у судове засідання.
Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням про затвердження мирової угоди, 19 грудня 2017 року представник ОСОБА_5 - адвокат Сергеєв Д. С. подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що оскаржувана ухвала безпосередньо впливає на права та інтереси його довірителя, оскільки гараж-сарай, який є предметом мирової угоди, - це підсобне приміщення житлового будинку, який належить ОСОБА_5 на праві власності. Крім того, в порушення норм процесуального права місцевий суд затвердив мирову угоду, укладену не між усіма учасниками справи. Разом із скаргою також було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначено, що місцевий суд не повідомляв ОСОБА_5 про розгляд справи та не надсилав йому оскаржуване судове рішення. Копію ухвали від 20 липня 2004 року позивач отримав у Київському районному суді міста Одеси лише 15 грудня 2017 року.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19 січня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката Сергеєва Д. С. на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2004 року залишено без руху. Вказані заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику слід було надати до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також - сплатити судовий збір в розмірі 320 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у кожній справі суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). ОСОБА_5 у цій справі є одним із позивачів, однак протягом тривалого часу не вживав заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження, подавши апеляційну скаргу аж через чотирнадцять років з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про оплату апеляційної скарги судовим збором.
На виконання вимог вказаної ухвали заявник подав до суду квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій посилався на ті ж самі обставини, що й у попередній заяві, а також зазначив, що однією з причин несвоєчасного подання апеляційної скарги стало те, що ОСОБА_5 не є фахівцем в галузі права та не знав, як відстояти своє право користування спірним гаражем-сараєм, у зв`язку з чим і погодився підписати відповідну позовну заявуза пропозицією ОСОБА_2, яка за представництво його інтересів у суді попросила половину вказаного майна.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 лютого 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - адвоката Сергеєва Д. С. на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2004 року.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що процесуальна бездіяльність позивача не може ставити під сумнів здійснення судочинства. Наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки не виправдовують його пропуск більше, ніж на чотирнадцять років.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У квітні 2018 року представник ОСОБА_5 - адвокат Сергеєв Д. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 лютого 2018 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції обмежив право заявника на доступ до правосуддя. ОСОБА_5 жодного разу не повідомлявся Київським районним судом міста Одеси про розгляд справи та не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення ухвали від 10 листопада 2004 року, якою затверджено мирову угоду. Лише 15 грудня 2017 року позивач отримав копію вказаного судового рішення, а 19 грудня 2017 року вже подав апеляційну скаргу. Судом апеляційної інстанції порушено вимоги статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У травні 2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Орез В. П. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі і витребувано її матеріали з Київського районного суду міста Одеси.
22 травня 2018 року справа № № 2-2816/04 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.