Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 131/453/18-ц
провадження № 61-16565св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року в складі колегії суддів: Сала Т. Б., Марчук В. С., Якименко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 270271105212, 18 січня 2014 року; визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_3, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 склала на її користь заповіт. До складу спадкового майна входить житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 .
Право власності на спірний будинок АДРЕСА_2 визнано за спадкодавцем ОСОБА_3 на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 05 липня 2000 року.
18 січня 2014 року відповідач ОСОБА_2 здійснила реєстрацію права власності на 1/2 частини спірного житлового будинку на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 08 вересня 1998 року.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 протиправно здійснила реєстрацію права власності на 1/2 частину житлового будинку на підставі рішення, яке скасоване, просила задовольнити позов.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 19 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що за ОСОБА_2 правомірно зареєстровано право власності на 1/2 частку спірного будинку на підставі рішення Гайсинського районного суду від 08 вересня 1998 року, яке набрало законної сили. Крім того судом враховано, що в матеріалах справи відсутні докази письмового звернення ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та відсутня відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 19 березня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Скасовано запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 270271105212, 18 січня 2014 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності, виходив з того, що запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину спірного житлового будинку, внесений до державного реєстру на підставі скасованого рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 08 вересня 1998 року, порушує право ОСОБА_1, як спадкоємця, на спадщину; відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, виходив з того, що ОСОБА_1 своєчасно подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, але із заявою про видачу відповідного свідоцтва про право на спадщину не зверталась, відмови у вчиненні такої нотаріальної дії не має.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У вересні 2019 року ОСОБА_2, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд знехтував принципом диспозитивності та з власної ініціативи витребував докази на користь позивача. Крім того, апеляційний суд скасував запис про державну реєстрацію без залучення до участі в справі відповідного державного реєстратора.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У жовтні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив ОСОБА_1, у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про витребування спадкової справи. Зазначає, що належним відповідачем в даній справі має бути не державний реєстратор, а саме ОСОБА_2, з якою виник спір про цивільне право.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У жовтні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що впровадженні Іллінецького районного суду Вінницької області з 1996 року, а з 1998 року і в провадженні Гайсинського районного суду Вінницької області, перебувала цивільна справа № 2-194/1998 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 2/4 частини майна, встановлення факту перебування на утриманні, визнання права власності на 1/4 частину майна в порядку спадкування по закону та реальний розподіл майна.
Дана справа неодноразово розглядалась судами і остаточне рішення в справі ухвалене Гайсинським районним судом Вінницької області 05 липня 2000 року, яким за ОСОБА_3 визнано право власності на весь житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за належну їй частину спірного житлового будинку в розмірі 3 000 грн.
31 жовтня 2000 року ОСОБА_2 отримала грошову компенсацію за свою частку у спірному будинку в розмірі 3 000 грн.
На підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 05 липня 2000 року Тульчинським міжрайонним БТІ 15 жовтня 2000 року спірний будинок зареєстрований за ОСОБА_3, про що свідчить відмітка в технічному паспорті на жилий будинок.
18 січня 2014 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частини вказаного житлового будинку на підставі скасованого судового рішення у справі № 2-194/1998 від 08 вересня 1998 року.
0 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка відповідно до заповіту від 22 грудня 2015 року заповіла все своє майно ОСОБА_1 .
Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .
17 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті
ОСОБА_3 із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом не зверталась.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.