ПОСТАНОВА
Іменем України
22 травня 2020 року
Київ
справа №808/3613/13-а
адміністративне провадження №К/9901/41447/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року (суддя Матяш О.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року (судді: Олефіренко Н.А. (головуючий), Шальєва В.А., Білак С.В.)
у справі № 808/3613/13-а
за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"
до Офісу великих платників податків ДФС
про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - ПАТ "Запорізький завод феросплавів") звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року № 0000192600.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 29 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року, адміністративний позов задовольнив.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, висновувався на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є наслідком прийняття податкових повідомлень-рішень від 21 березня 2013 року № 0000152620 та № 0000162620, які визнані протиправними та скасовані судовим рішенням, що набрало законної сили, тому, враховуючи положення частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, протиправним є і податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року № 0000192600
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс великих платників податків ДФС звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ "Запорізький завод феросплавів".
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що позивач здійснює декларування податкового кредиту за всіма операціями придбання товарів, послуг, які відносяться до собівартості виготовленої продукції, зокрема за операціями придбання товарів, послуг, які не включаються до обсягів продажу готової продукції.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС просить відмовити
20 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2013 року ПАТ "Запорізький завод феросплавів", за результатами якої складено акт від 11 березня 2013 року № 125/26-0/00186542.
Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 4.6 Розділу V Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за січень 2013 року на загальну суму 2 095 041,00 гривень.
26 березня 2013 року на підставі акта перевірки від 11 березня 2013 року № 125/26-0/00186542 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000192600, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 095 041,00 гривень і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 047 520,50 гривень.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.