ПОСТАНОВА
Іменем України
22 травня 2020 року
Київ
справа №817/743/16
адміністративне провадження №К/9901/31502/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 (суддя Гломб Ю.О.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 (судді: Моніч Б.С. (головуючий), Жизневська А.В., Котік Т.С.) у справі №817/743/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" до Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.11.2015 №0007461500, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (ПДВ) за листопад 2014 року у розмірі 138 673,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам. Вказує, що попередня вантажно-митна декларація була оформлена від 28.11.2014, в той час як додаткова від 01.12.2014, проте на переконання позивача, факт віднесення даної суми до податкового кредиту саме у листопаді 2014 року не впливає на загальний розмір податкового кредиту позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016, у задоволенні позову відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту за листопад 2014 року 138 673,00 грн без наявності вантажно-митної декларації, оформленої відповідно законодавства, оскільки попередня декларація (типу ЕЕ) не є вантажно-митною декларацією, що заповнена у звичайному порядку, з установленим обсягом даних, на підставі якої митне оформлення товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим вважається завершеним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2016, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у жовтні 2015 року посадовими особами контролюючого органу проведено позапланову виїзну перевірку правомірності декларування Товариством бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку по декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року та суми залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, за результатом якої складено акт від 06.11.2015 836№/15/39414678.
Під час вказаної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації) на 138 673,00 грн у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивачем у листопаді 2014 року до податкового кредиту було включено, зокрема, суму сплаченого митним органам податку на додану вартість по попередній митній декларації (літерний код типу декларації - ЕЕ) №204060000/2014/006276 до митної декларації №204060000/2014/006276 (літерний код типу декларації - DE додаткова декларація до попередньої митної декларації) в сумі 138 672,79 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.11.2015 №0007461500, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 138 673,00 грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги позивач вказує на порушення судами норм матеріального права, вказує на неврахування судами того, що факт відображення податкового кредиту саме у листопаді 2014 року жодним чином не вплинув на розмір суми заявленого бюджетного відшкодування ня в декларації за травень 2015 року, оскільки контролюючим органом зроблено висновок про право на одержання такого бюджетного відшкодування у грудні 2014 року.
9. Контролюючим органом відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 190.1 статті 190.
Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
10.2. Пункт 198.1 статті 198.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
10.3. Пункт 198.2 статті 198.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
10.4. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
10.5. Пункт 201.12 статті 201.
У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
11. Митний Кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Частина перша статті 4.
Митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
Митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
11. 2. Частина перша статті 257.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.