ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа №806/2324/16
адміністративне провадження №К/9901/31421/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду (суддя Капинос О. В.) від 22 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Капустинський М. М., судді: Моніч Б. С., Охрімчук І. Г.) від 05 вересня 2017 року у справі № 806/2324/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" (далі - ТОВ "Полісся-Інвест") звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - ГУ ДФС у Житомирській області), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2016 року № 0001111404, 00011014004, 0001091404.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, позов задоволено.
Задовольняючи цей позов суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що договір управління спадщиною не є договором оренди землі, плата за які передбачена п. 288.1, п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4, п. 288.5, п. 288.6, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому підприємством правомірно не нараховано орендну плату за землю в сумі 74 045,00 грн за період з 01 січня по 30 квітня 2016 року.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, ГУ ДФС у Житомирській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги ГУ ДФС у Житомирській області стверджує, що ТОВ "Полісся-Інвест" в порушення п. 288.1, п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4, п. 288.5, п. 288.6, п. 288.7 ст. 288 ПК України не задекларувало за 2016 рік земельні ділянки по Фасівській, Топорищенській, Дашинській сільських радах Хорошівського району, на які укладені договори управління спадщиною із зазначеними сільськими радами.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 жовтня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12 травня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Відповідно до наказу начальника ГУ ДФС у Житомирській області від 05 серпня 2016 року № 733, 22 серпня 2016 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Полісся-Інвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01 січня 2013 року по 24 травня 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 22 серпня 2016 року № 4/06-30-14-04/37381143.
Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 288.1, п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4, п. 288.5, п. 288.6, п. 288.7 ст. 288 ПК України в результаті чого підприємством не нарахована орендна плата за землю в сумі 74 045,00 грн за період з 01 січня по 30 квітня 2016 року.
На акт позапланової виїзної документальної перевірки позивачем були подані заперечення, за результатами розгляду яких, ГУ ДФС у Житомирській області вирішено залишити без змін висновки акта перевірки, що підтверджується листом від 07 вересня 2016 року № 888/6/06-30-14-04.
08 вересня 2016 року ГУ ДФС у Житомирській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 001111404, яким підприємству, за порушення п. 288.1, п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4, п. 288.5, п. 288.6, п. 288.7 ст. 288 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата у розмірі 64 874,48 грн та за штрафними санкціями у сумі 16 218,62 грн;
- № 0001101404, яким підприємству, за порушення п. 288.1, п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4, п. 288.5, п. 288.6, п. 288.7 ст. 288 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата у розмірі 7 312,02 грн та за штрафними санкціями у сумі 1 828,01 грн;
- № 0001091404, яким підприємству, за порушення п. 288.1, п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4, п. 288.5, п. 288.6, п. 288.7 ст. 288 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата у розмірі 1 858,84 грн та за штрафними санкціями у сумі 464,71 грн.
Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, ТОВ "Полісся-Інвест" звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що законодавством чітко визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої землі, проте між позивачем та сільськими радами укладався інший договір, а саме договір на управління спадщиною, що, в свою чергу, виключає можливість нарахування орендної плати на земельні ділянки, які перебувають в утриманні підприємства.
Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про скасування податкових повідомлень-рішень від 08 вересня 2016 року № 0001111404, 00011014004, 0001091404 з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 22 травня 2015 року між ТОВ "Полісся-Інвест" (управитель) та Топорищенською сільською радою (установник управління) на підставі ст. 1285 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та з метою утримання та збереження спадкового майна, укладено договори на управління спадщиною № 0214-21, 0214-22, відповідно до яких товариству передано в управління земельні ділянки на території Топорищенської сільської ради Володарсько-Волинського району загальною площею 8,0258 га. та 6,2481 га. Нормативно-грошова оцінка земель становить по 40 622,39 грн. Сплата управителем матеріальної вигоди може здійснюватися щорічно, у розмірі не більш ніж 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до умов вказаних договорів управитель має право сплачувати установнику управління матеріальну вигоду в грошовій або натуральній формі за рахунок зібраного урожаю, який отримує із земельної ділянки.
Крім того, протягом 2015 року аналогічні договори на управління спадковим майном (земельними ділянками) також були укладені між ТОВ "Полісся-Інвест" та Фасівською, Топорищенською і Дашинською сільськими радами, зокрема, договір від 10 червня 2015 року № 0615-64 та 0615-65.
Оплата, визначена договорами управління спадщиною, укладеними із вказаним сільськими радами, була проведена, що підтверджується платіжними дорученнями наявними у матеріалах справи.
Поряд з цим, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало порушення позивачем вимог п. 288.1, п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4, п. 288.5, п. 288.6, п. 288.7 ст. 288 ПК України, в результаті чого підприємством не нарахована орендна плата за землю в сумі 74 045,00 грн за період з 01 січня по 30 квітня 2016 року. Так, контролюючий орган дійшов висновку, що в порушення податкового законодавства ТОВ "Полісся-Інвест" не задекларувало за 2016 рік земельні ділянки по Фасівській, Топорищенській, Дашинській сільських радах Хорошівського району, на які укладені договори управління спадщиною із зазначеними сільськими радами.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання орендної плати за землю врегульовані ст. 288 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 288.1-288.7 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 01 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підп. 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.