ПОСТАНОВА
Іменем України
22 травня 2020 року
Київ
справа №826/8733/16
адміністративне провадження №К/9901/34009/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року (суддя Костенко Д.А.),
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року (головуючий суддя Федотов І.В., судді: Єгорова Н.М. та Сорочко Є.О.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустар-М"
до Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустар-М" (надалі також - позивач, ТОВ ""Індустар-М") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ, відповідач; правонаступник - Головне управління ДФС у м. Києві), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКСУ у м. Києві, відповідач-2), в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність ДПІ щодо неподання до органу Державної казначейської служби висновку із зазначенням суми податку на додану вартість (надалі також - ПДВ) у розмірі 759061 грн.;
- стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві на користь позивача заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 759 061 грн.;
- стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві на користь позивача суму пені у розмірі 218 553,62 грн.
Також у жовтні 2016 року ТОВ "Індустар-М" звернулося до суду ще з одним позовом, в якому просило зобов`язати ДПІ скласти і подати до відповідного органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми ПДВ у розмірі 759 061 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача за червень 2014 року - серпень 2014 року, листопад 2014 року, лютий 2015 року - квітень 2015 року, червень 2015 року - вересень 2015 року та листопад 2015 року. Провадження у цій справі судом першої інстанції відкрито за №826/16929/16.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2017 року №826/16929/16 задоволено клопотання про об`єднання справ в одне провадження та передано справу №826/16929/16 на об`єднання для спільного розгляду та вирішення із справою №826/8733/16.
Вважаючи бездіяльність відповідача такою, що суперечить положенням частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач послався на те, що ним сформовано суму бюджетного відшкодування, правомірність формування якої підтверджено відповідними довідками контролюючого органу, судовими рішеннями. Проте відповідачем, всупереч вимог статті 200 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) та Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (далі - Порядок №39) не подав висновків відповідному органу держказначейства, чим допустив протиправну бездіяльність. Не відшкодована сума ПДВ, за твердженням позивача, є бюджетною заборгованістю, на яку нараховується пеня.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 759061 грн. (сімсот п`ятдесят дев`ять тисяч шістдесят одну гривню). Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустар-М" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 759061 грн. (сімсот п`ятдесят дев`ять тисяч шістдесят одну гривню). Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустар-М" суму пені у розмірі 218553,62 грн. (двісті вісімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят три гривні 62 копійки). Відмовлено ТОВ "Індустар-М" у задоволенні позову в іншій частині.
Роблячи висновки про часткову обґрунтованість позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з підтвердженості факту наявності заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 759061 грн. Крім того, суди зазначили, що невідшкодована позивачу сума бюджетного відшкодування у загальному розмірі 759061 грн. згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України є заборгованістю бюджету, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач -1 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій.
Так, відповідач, подаючи касаційну скаргу, зазначає, що нарахування пені, передбаченої пунктом 200.23 статті 200 ПК України, можливе за умови відшкодування заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Позивач вказує, що положення чинного законодавства не містять вимог, які б передбачали зупинення, скасування чи будь-яке інше обмеження нарахування пені у разі наявності невідшкодованої заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Згідно з копією податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року від 16 липня 2014 року, додатків 2-5 до неї позивач задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 23 888 грн.
Вказана декларація не була прийнята, що підтверджується копіями квитанцій №1 від 16 липня 2014 року та від 21 липня 2014 року, проте постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2014 року №826/11160/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року, визнано протиправною відмову ДПІ у прийнятті вказаної декларації позивача та визнано вказану декларацію такою, що подана у день її фактичного отримання.
Згідно з копією довідки ДПІ від 19 липня 2014 року №417/26-55-15-02 відповідачем підтверджене відображене позивачем бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок за червень 2014 року у сумі 23888 грн.
Відповідно до копії податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року від 18 серпня 2014 року, додатків 2-5 до неї, позивач задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 32333 грн.
Згідно з копією акта ДПІ від 10 жовтня 2014 року №65/26-55-15-02/34867324 відповідачем підтверджене відображене позивачем бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок за липень 2014 року у сумі 32333 грн.
Відповідно до податкової декларації з ПДВ за серпень 2014 року від 19 вересня 2014 року, додатків 2-5 до неї та уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 08.10.2014, квитанцією про її прийняття позивач задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 57 998 грн.
Згідно з копією довідки ДПІ від 19 листопада 2014 року №417/26-55-15-02/34867324 відповідачем підтверджене відображене позивачем бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок за серпень 2014 року у сумі 57 998 грн.
За змістом копій податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 року від 17 грудня 2014 року, додатків 2-5 до неї та уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 15 січня 2015 року, квитанції №2 про їх прийняття позивач задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 43 366 грн.
Відповідно до довідки ДПІ від 9 лютого 2014 року №38/26-55-15-02/34867324 відповідачем підтверджене відображене позивачем бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок за листопад 2014 року у сумі 43 366 грн.
Згідно з копіями податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року від 17 березня 2015 року, додатків 2-5 до неї, квитанції №2 про її прийняття позивач задекларував суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню:
- за лютий 2015 року у розмірі 57857 грн.;
- за періоди до 1 лютого 2015 року у розмірі 326709 грн.
Відповідно до акта ДПІ від 25 травня 2015 року №20/26-55-28-02/34867324 перевіркою не встановлено порушень при відображенні бюджетного відшкодування у сумі 57857 грн. та суми залишку від`ємного значення попередніх періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за лютий 2015 року, у сумі 32 808 грн.
Також відповідачем зазначено про безпідставність декларування суми залишку від`ємного значення попередніх періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за лютий 2015 року у розмірі 293 901 грн.
На підставі вказаного акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2015 року №3826552802, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 293901 грн., проте постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року №826/12207/15 вказане податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.
Згідно з копіями податкової декларації з ПДВ за березень 2015 року від 16 квітня 2015 року, додатків 2-5 до неї, квитанції №2 про її прийняття позивач задекларував суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню:
- за березень 2015 року у розмірі 43675 грн.;
- за періоди до 1 лютого 2015 у розмірі 2871 грн.
Як зазначено в довідці ДПІ від 19 червня 2015 року №56/26-55-28-02/34867324 перевіркою не встановлено порушень при відображенні цих сум бюджетного відшкодування.
За змістом копії податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 року від 15 травня 2015 року, додатків 1-5 до неї, квитанції №2 про її прийняття позивач задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 47191 грн.
Відповідно до копії акта ДПІ від 22 липня 2015 року №33/26-55-28-02/34867324 перевіркою не встановлено порушень при відображенні бюджетного відшкодування у сумі 5405 грн. Проте, встановлено завищення бюджетного відшкодування у сумі 41786 грн. На підставі вказаного акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2015 року №5426552802, №5526552802, якими позивачу зменшено від`ємне значення на 41786 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування на 41786 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 10446 грн. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року №826/17222/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року, визнано протиправними та скасовано вказані податкові повідомлення-рішення.
Згідно з копіями податкових декларацій з ПДВ за червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, листопад 2015 року позивачем задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 36494 грн., 6716 грн., 24222 грн., 34164 грн., 21577 грн. відповідно.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
В силу вимог статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
За змістом пункту 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статі 200 ПК України).