У Х В А Л А
14 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 127/7516/16
Провадження № 14-57цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупова Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. М., Гудими Д. А., Данішевська В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства власників гаражів № 2 (далі - ТВГ № 2) про визнання виключення його з членів товариства незаконним та скасування рішення правління ТВГ № 2, визнання неправомірними певних аспектів діяльності товариства, визнання упередженого ставлення до позивача та відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 6 червня 2017 року,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТВГ № 2, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд:
- визнати його виключення з членів ТВГ № 2 таким, що суперечить статуту, є неправомірним і незаконним;
- рішення правління ТВГ № 2 про виключення позивача з членів товариства скасувати та впродовж 10-денного строку зобов`язати відновити у членстві;
- визнати, що рішення Вінницького міського суду від 21 лютого 2013 року
в справі № 212/13513/12, зокрема в частині: "Визнати, що станом на 2002 рік органи управління ТВГ № 2 не були сформовані у відповідності до чинного законодавства" не виконано і у виконавчому листі не зазначалося, що є доказом неправомочності усіх рішень, прийнятих з того часу і дотепер;
- визнати, що статут у новій редакції від 14 січня 2014 року залишається саме таким і підписаний особою, яка власником гаража ніколи не була і головою правління бути не могла, що є доказом неправомірності підпису ним статуту, відсутності юридичної сили, підроблення та здійснюваної вакханалії;
- визнати, що так звані уповноважені з колом повноважень, визначених статутом, Законом України "Про об`єднання громадян" та нормами статті 244 ЦК України не передбачені, є вигадкою, неправомочними, їх рішення юридичної сили не мають, а домагання видати їх повноважними свідчать про здійснюваний в ТВГ №2 анархізм, вакханалію, грубі порушення законності; зобов`язати представництво власників гаражів в управлінні діяльністю упродовж одного місяця привести у відповідність до норм ЦК України;
- визнати, що витягом з протоколу № 8 загальних зборів так званих уповноважених від 25 січня 2014 року вказується на затвердження всіх рішень ТВГ № 2, у тому числі статуту, що є доказом: залишення виконання рішення Вінницького міського суду від 21 лютого 2013 року без будь-яких змін; ухилення від виконання зазначеного рішення, що тягне кримінальну відповідальності; протиріччя істинному змісту протоколу № 8; підроблення документів; дуріння спільноти ТВГ № 2 і судових органів; здійснюваних в ТВГ № 2 вакханалії і анархії;
- визнати, що незважаючи на наявність 46 власників гаражів із боргом на загальну суму 9 260,00 грн лише до позивача вжито обмежувальний захід - виключення з членів ТВГ № 2, що є доказом вибірковості, упередженого ставлення, що протирічить як Закону України "Про об`єднання громадян", так і статуту щодо рівноправності і захисту прав, зведення головою правління особистих рахунків на ґрунті неприязних стосунків з використанням посадових прав;
- визнати, що оскільки за статутом ТВГ № 2 є надавачем послуг, пов`язаних з утриманням гаражів, мають укладатися договори з власниками гаражів, які отримують ці послуги, однак від договірних відносин відповідач ухиляється, відтак допускає неправомірні дії і грошові кошти стягує незаконно; покласти обов`язок упродовж одного місяця усі платежі здійснювати через касовий апарат;
- визнати, що в ТВГ № 2 поширена практика стягнення коштів лише готівкою, що створює умови для ухилення від сплати податку та розкрадання, особливо при переоформленні гаражів на нових власників, що встановити витребуванням особистих справ і звіркою з бухгалтерськими первісними документами;
- визнати, що незаконним виключенням позивача з членів товариства йому завдано моральної шкоди, зачеплена честь та гідність, спричинено моральних страждань і на часткову їх компенсацію підлягає стягненню 10 000,00 грн.
- визнати, що діяльність ТВГ № 2 дотепер перебуває поза межами правового поля; упродовж одного місяця привести у відповідність до чинного законодавства.
Позовну заяву мотивовано тим, що виключення позивача з членів ТВГ № 2 відбулось всупереч пункту 4.6 статуту, що свідчить про недотримання та допущене порушення його положень, та призвело до порушення прав людини і громадянина, гарантованих Конституцією України, Законом України "Про об`єднання громадян", Законом України "Про захист прав споживачів", ЦК України, які підлягають захисту в судовому порядку.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 6 червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи ці рішення, суди виходили з того, що ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами в чому полягає порушення його прав, свобод чи інтересів діями/бездіяльністю відповідача. Обрані позивачем способи захисту не передбачені законом та не можуть відновити чи захистити права позивача, які він вважає порушеними. Судовими рішеннями, які набрали законної сили у справі № 127/10936/14, виключення позивача з членів ТВГ № 2 визнано таким, що відповідає нормам чинного законодавства та статуту цього товариства. Позивач також оспорював виключення його з членів ТВГ № 2, звернувшись з позовами у справах №127/16935/14, № 127/16736/14, за результатами розгляду яких судовими рішеннями, що набрали законної сили, в задоволенні позовів ОСОБА_1 було відмовлено. Позивач не є членом ТВГ № 2 з 17 травня 2014 року, що також встановлено судовими рішеннями у справах, ініційованих позивачем, які набрали законної сили. Вимоги ОСОБА_1 до ТВГ № 2 щодо визнання за власниками гаражів статусу споживачів, про визнання правочину про його виключення з членів товариства власників гаражів недійсним, про визнання нікчемності статуту, відсутності інституту уповноважених, визнання рішення уповноважених щодо затвердження правочинів незаконним тощо, були предметом судового розгляду і в задоволенні цих позовних вимог було відмовлено. Підстави для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди відсутні, оскільки судами не встановлено неправомірних дій відповідача, якими було б завдано таку шкоду позивачу.
У червні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано порушенням тим, що судами не повно з`ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, спірні правовідносини, на думку позивача, регулюються Законом України "Про об`єднання громадян", тому посилання судів на норми Закону України "Про громадські об`єднання", він вважає помилковими.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільнихі кримінальних справ від 4 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано.
Надалі справу було передано до Касаційного цивільного суду на підставі підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України.
Ухвалою колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2019 року касаційне провадження у справі зупинено на підставі пункту 10 частини першої статті 252, пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України ЦПК України, а ухвалою від 16 березня 2020 року - поновлено, справу призначено до судового розгляду.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 25 березня 2019 року передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, посилаючись на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у питанні визначення предметної юрисдикції у спорах між громадськими об`єднаннями, іншими непідприємницькими товариствами та їх учасниками (членами), у тому числі які вибули, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності таких юридичних осіб.
Колегія суддів зазначила, що у справі, яка переглядається, підставою звернення з позовом позивач вважає порушення його прав як члена громадського об`єднання. Предметом спору є вимоги позивача до ТВГ № 2 про визнання незаконним виключення його з членів цього товариства, оскарження управлінських рішень ТВГ № 2та інших похідних вимог, у тому числі майнових, пов?язаних саме з членством позивача в цьому товаристві й оцінкою діяльності органів управління об`єднання.
З огляду на зазначене колегія суддівДругої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що позивач є носієм корпоративних прав, а відносини між ним і відповідачем щодо членства в ТВГ № 2, діяльності цього товариства, є корпоративними. Вирішення спору за такими вимогами належить до господарської юрисдикції.
Зазначено, що аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) від 26 лютого 2020 року, № 361/1478/17 (провадження № 14-301цс19) від 9 жовтня 2019 року, № 826/2778/16 (провадження № 11-840апп19) від 13 листопада 2019 року, № 915/1674/15 (провадження № 12-276гс18) від 22 січня 2019 року.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи спори у подібних правовідносинах у справах № 916/978/17 (провадження № 12-100гс18, постановавід 30 травня 2018 року), № 523/4139/17 (провадження № 14-328цс19, постанова від 11 вересня 2019 року) дійшла протилежних висновків про вирішення цих спорів в порядку цивільного судочинства, що свідчить про різні підходи до визначення предметної юрисдикції у таких спорах. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду також зазначила, що вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 916/978/17, № 523/4139/17.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, мотиви, з яких справу передано для розгляду Великій Палаті Верховного Суду дійшла таких висновків.
Відповідно до положень частини пʼятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
У справі № 127/7516/16, переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не є членом ТВГ № 2 з 17 травня 2014 року у звʼязку з його виключенням з членів цього товариства. ОСОБА_1 неодноразово оспорював таке виключення, звертаючись з відповідними позовами до суду, в задоволенні яких йому було відмовлено. Судовими рішеннями в інших справах, які набрали законної сили, виключення позивача з членів ТВГ № 2 визнано таким, що відповідає нормам чинного законодавства та статуту цього товариства.