Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 569/4362/15-ц
провадження № 61-41815св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області, у складі судді Кучиної Н. Г., від 17 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області, у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., від 06 липня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та звернення стягнення на будівлю туристично-оздоровчого комплексу.
Позовна заява мотивована тим, що 25 вересня 2010 року між сторонами було укладено договір позики, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 500 000 доларів США для будівництва туристично-оздоровчого комплексу, а відповідач зобов`язався повернути зазначені грошові кошти у строк до 25 вересня 2013 року. На підтвердження укладення договору та його умов відповідачем було підписано відповідну розписку. Розпискою також підтверджувалось, що у разі, коли сума боргу у строк
до 25 вересня 2013 року не буде повернута, то ОСОБА_2 зобов`язався повернути позику за рахунок майна, а саме - будівлі туристично-оздоровчого комплексу " Зелена дача" за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, селище міського типу Ясіня, полонина "Драгобрат".
Посилаючись на те, що відповідач у строки встановлені договором позики грошові кошти не повернув та ігнорує його вимоги стосовно повернення боргу, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 500 000 доларів США та в рахунок погашення боргу звернути стягнення на будівлю туристично-оздоровчого комплексу " Зелена дача", за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, селище міського типу Ясіня, полонина "Драгобрат " .
У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики від 25 вересня 2010 року недійсним, посилаючись на безгрошовість позики. Вважав, що дана обставина може бути підтверджена висновком експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи.
16 вересня 2015 року Рівненським міським судом об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним зі справою за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Ухвалою Рівненського міського суду від 17 грудня 2015 року, що набрала законної сили, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним залишено без розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду від 17 жовтня 2017 року позов
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 000 доларів США боргу, що за курсом Національного банку України на день ухвалення судового рішення складало 13 270 000 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог, зазначивши, що розписка від 25 вересня 2010 року підтверджує існування боргових зобов`язань ОСОБА_2 , є доказом укладення договору позики та отримання коштів відповідачем.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на нерухоме майно, суд виходив з того, що оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, договір позики, укладений 25 вересня 2010 року між сторонами, в частині визнання будівлі туристично-оздоровчого комплексу "Зелена дача" в якості забезпечення повернення позики, визнано недійсним, то вимоги ОСОБА_1 в цій частині є безпідставними.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 11 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції при прийнятті рішення від 17 жовтня 2017 року були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано норми права, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду від 17 жовтня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів погодилася з висновками місцевого суду про порушення права позивача та необхідність його судового захисту, зазначивши, що судом було дано об`єктивну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області
від 17 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 06 липня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 569/4362/15-ц та витребувано її матеріали з місцевого суду.
В жовтні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
15 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 569/4362/15-ц передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій.
Вважав, що судами не було враховано, що спірні правовідносини між сторонами виникли за результатами поділу спільної господарської діяльності. За домовленістю між сторонами грошові кошти в сумі
500 000 доларів США мали бути сплачені ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_2 у рахунок відступленого майна, а не навпаки.
Стверджує, що грошові кошти в сумі 500 000 доларів США у позику від ОСОБА_1 він не отримував, а розписка від 25 вересня 2010 року є підробленою. В день складення цієї розписки в місті Рахові Закарпатської області він не перебував. Крім того, станом на 25 вересня 2010 року такого об`єкта нерухомості, як туристично-оздоровчий комплекс " Зелена дача" не існувало. Припускає, що ОСОБА_1 при підробленні розписки скористався чистим аркушем паперу, де стояв його підпис, що практикувалося ними під час ведення спільної господарської діяльності.
Судом першої інстанції під час розгляду справи не було розглянуто його клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, а апеляційний суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів, посилаючись на висновок криміналістичної експертизи, який не є належним і допустимим доказом по справі та поданий з порушенням процесуального порядку подачі доказів.
Апеляційним судом Рівненської області також було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про допит свідків, які можуть підтвердити його доводи щодо відсутності 25 вересня 2010 року у місті Рахів Закарпатської області.
Вважає, що договір позики від 25 вересня 2010 року не містить таких істотних умов, як сума позики та валюта зобов`язання. Висновки судів про те, що валютою позики є долар США є помилковими та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Суди попередніх інстанцій в ході розгляду справи не дослідили оригінал розписки від 25 вересня 2010 року і така розписка відсутня в матеріалах справи.
Апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Грищенка Я. А. про відкладення судового засідання, призначеного на 06 липня 2018 року, та розглянув справу за відсутності відповідача та його представника, чим позбавив відповідача права на справедливий судовий розгляд, права на захист і можливості надати свої докази, довівши їх переконливість.
Провадження у справі відкрито з порушенням вимог частини п`ятої
статті 119, частини другої статті 121 ЦПК України 2004 року і розглянуто вимоги, не оплачені судовим збором. Клопотання відповідача про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду з підстав несплати судового збору не було розглянуто судом.
Суд першої інстанції в порушення вимог статей 27, 168 ЦПК України
2004 року не розглянув його заяву про роз`єднання позовних вимог.
Третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору -
ОСОБА_3 було залучено до участі в справі майже через рік після подачі відповідного клопотання.
Крім того, суди попередніх інстанцій непослідовно, без урахувань ухвалених судових рішень, помилково зазначали, розгляд якої саме справи здійснюється, що, на його думку свідчить про порушення судами норм процесуального права.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня
2017 року та постанова Апеляційного суду Рівненської області від 06 липня 2018 року, в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно, в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу статті 400 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
Учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що згідно розписки від 25 вересня 2010 року
ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 500 000 доларів США для будівництва туристично-оздоровчого комплексу "Зелена дача". Зазначену суму ОСОБА_2 зобов`язався повернути до 25 вересня 2013 року. У разі, коли суму боргу не буде повернуто у визначений строк ОСОБА_2 зобов`язався повернути позику за рахунок майна, а саме будівлі туристично-оздоровчого комплексу " Зелена дача", що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина "Драгобрат " .
Рішенням Рівненського міського суду від 25 листопада 2016 року, яке набрало законної сили, у справі № 569/10617/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсною розписки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання дійсним договору позики:
- визнано недійсною розписку від 25 вересня 2010 року в частині визнання будівлі туристично-оздоровчого комплексу "Зелена Дача" в якості забезпечення повернення такої позики;
- визнано дійсним договір позики (розписку), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25 вересня 2010 року в частині позики в сумі 500 000 доларів США.
Згідно висновку №73\74 криміналістичної експертизи з дослідження підписів та матеріалів документів за матеріалами цивільної справи №569/10617/15-ц від 12 лютого 2016 року підпис від імені ОСОБА_2, розташований під текстом розписки від 25 вересня 2010 року, складеній від імені ОСОБА_2 про отримання ним від ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 500 000 доларів США, виконаний самим ОСОБА_2 . Встановити давність виконання друкованих текстів розписки не видалось можливим.
ОСОБА_2 зобов`язання за договором позики від 25 вересня 2010 року
не виконав.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.