Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 442/4619/17
провадження № 61-46706св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - Дрогобицька міська рада Львівської області,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області, у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я., від 27 вересня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року Дрогобицька міська рада Львівської області звернулася із позовом до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2015 року було визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення АДРЕСА_1, яке рішенням Апеляційного суду Львівської області від 05 лютого
2016 року було скасовано.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 05 травня 2015 року було визнано дійсним договір купівлі-продажу за яким право власності на спірне майно перейшло до ОСОБА_3, який в свою чергу продав його ОСОБА_1 .
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 є незаконним володільцем спірного нерухомого майна, оскільки придбала його в особи, яка не мала права його відчужувати, позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_1 повернути нежитлове приміщення АДРЕСА_1 законному володільцю - Дрогобицькій міській раді Львівської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, у складі судді Крамара О. В., від 22 травня 2018 року у задоволенні позову Дрогобицької міської ради Львівської області відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог належними та допустимими доказами, оскільки надане суду рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 19 березня 2015 року належним чином не завірене, а рішення Апеляційного суду Львівської області, яким нібито скасоване вказане рішення суду не подано до суду, як і не подано належним чином завірене рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 05 травня
2015 року.
За таких обставин суд вважав, що вимоги позивача ґрунтуються на припущеннях.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 27 вересня
2018 року апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області задоволено, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути нежитлове приміщення, розташоване за адресою:
АДРЕСА_1 , законному володільцю - Дрогобицькій міській раді Львівської області. Вирішення питання розподілу судових витрат.
Приймаючи постанову від 27 вересня 2018 року, колегія суддів виходила з того, що нежитлові приміщення АДРЕСА_1, що є об`єктом права комунальної власності, вибули із володіння міської ради на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2015 року, яке, в подальшому, було скасоване апеляційним судом, а отже спірне майно вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 травня 2018 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області
від 27 вересня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 442/4619/17 та витребувано її матеріали з місцевого суду. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції.
В листопаді 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
13 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 442/4619/17 передано судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не є законним володільцем спірного нежитлового приміщення. Вважає, що посилання суду апеляційної інстанції на рішення Апеляційного суду Львівської області
від 05 лютого 2016 року у справі № 44/1746/15-ц, як на доказ перебування спірного майна у комунальній власності є безпідставним, оскільки це рішення не встановлює факту належності спірного нежитлового приміщення Дрогобицькій міській раді Львівської області, а лише скасовує рішення суду першої інстанції у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.
Крім того просила врахувати, що позивачем вирішується питання щодо підтвердження факту перебування в комунальній власності спірного нерухомого майна, про що свідчить відповідний проект рішення "Про взяття на баланс нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Дрогобича", розміщений на офіційному сайті Дрогобицької міської ради Львівської області. Однак факт знаходження майна на балансі сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння.
У встановлений касаційним судом строк відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2015 року у справі № 442/1746/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - комунальне підприємство "Дрогобичтеплоенерго" про визнання права власності, - визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлову будівлю позначену на плані літ. А-1, загальною площею
144, 4 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 05 травня 2015 року по справі № 442/3061/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення дійсним та визнання права власності, - визнано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого в
АДРЕСА_1 , загальною площею 144, 4 кв. м, укладений
31 березня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дійсним та визнано за ОСОБА_3 право власності на спірне нерухоме майно.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 05 лютого 2016 року по справі № 442/1746/15-ц апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області задоволено. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову
ОСОБА_2. ОСОБА_1. придбала спірне майно на підставі договору купівлі-продажу від 12 лютого 2016 року із ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області
Мицак Ю. І.
Апеляційним судом встановлено, що спірне нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 належить до об`єктів комунальної власності, а Дрогобицька міська рада є його законним володільцем.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу, на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.