Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 186/1810/16-ц
провадження № 61-3783св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Першотравневого міського суду Дніпропетровської області у складі судді Янжули С. А. від 07 лютого 2017 року, додаткове рішення Першотравневого міського суду Дніпропетровської області у складі судді Янжули С. А. від 07 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., від 24 жовтня 2017 року та касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляціїта процентів від простроченої суми, посилаючись на те, що на виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2010 року, місцевим судом було видано виконавчий лист, а 30 березня 2010 року відділом державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції (далі - ВДВС Першотравенського МУЮ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на його користь суми боргу за договором позики- 15 375 грн. Залишок боргу станом на 01 липня 2014 року становив 2 909,88 грн.
У зв`язку з несвоєчасним поверненням боргу йому спричинена матеріальна шкода у вигляді суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення по поверненню боргу та процентів від простроченої суми - 10% згідно із пунктом 6 договору позики.
За таких обставин позивач просив суд стягнути з відповідача спричинену в результаті несвоєчасного повернення позики матеріальну шкоду: інфляційні втрати за весь час прострочення повернення позики (грудень 2007 року - червень 2014 року) в розмірі 689,61 грн та 10 % від простроченої суми - 290,99 гривень, а всього - 980,60 грн та судові витрати по справі.
Збільшивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути із відповідача на його користь інфляційні втрати у сумі 3 800,78 грн та 10 % від простроченої суми - 810,14 грн, а всього 4 610,92 грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок заборгованості по відсотках від простроченої суми 290,99 грн та інфляційне збільшення 689,61 грн, а всього стягнути 980,60 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Умовами договору позики сторони передбачили сплату десяти процентів від простроченої суми, а не трьох процентів, як передбачено законом.
Ухвалою апеляційного суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача на його користь 1 274,02 грн судових витрат у звʼязку із недоведеністю цих витрат.
Додатковим рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року додатково стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок заборгованості по відсотках від простроченої суми 519,15 грн та інфляційне збільшення 3 111,17 грн, а всього стягнуто 3 630,32 грн.
Додаткове рішення мотивоване тим, що при ухваленні рішення суд не врахував заяву позивача про збільшення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована наявністю судових рішень між тими самими сторонами з тих самих підстав, які набрали законної сили та якими із відповідача вже стягнута на користь позивача заборгованість у вигляді інфляційних втрат та 10 % від простроченої суми.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині розподілу судових витрат та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що позивач поніс судові витрати у cумі 1 274,02 грн, які складаються із витрат, повʼязаних із переїздом до іншого населеного пункту, добових, компенсації за відрив від звичайних занять, та які підлягають стягненню на його користь із відповідача.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, зупинено виконання рішення суду першої інстанції та додаткового рішення.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2018 року прийнято до провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 жовтня 2007 року сторони по справі уклали договір позики в простій письмовій формі, за яким відповідач отримав від позивача 15 000 грн. Строк повернення боргу визначено - 20 грудня 2007 року.
За умовами пункту 6 вказаного договору в випадку несвоєчасного повернення позики позичальник зобов`язався сплачувати позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та 10% від простроченої суми.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто борг у сумі 15 000 грн і судові витрати у розмірі 375 грн.
Постановою державного виконавця ВДВС Першотравенського МУЮ від 30 березня 2010 року відкрито виконавче провадження щодо стягнення зазначених коштів.
Постановами державного виконавця від 14 травня 2013 року визначена загальна (залишкова) заборгованість ОСОБА_2 станом на травень 2013 року по виконавчому листу № 2-72 від 29 грудня 2009 року, яка становить 13 110,93 грн.
У червні 2014 року з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто кошти в розмірі 760,31 грн, у липні 2014 року - 764,20 грн, у серпні 2014 року - 764,20 грн, у вересні 2014 року - 481,73 грн, у жовтні 2014 року - 354,09 грн, у листопаді 2014 року - 326,84 грн, у червні 2016 року - 218,82 грн. Інфляційні втрати за вказаний період складають 3 800,78 грн.
Залишок боргу станом на 01 липня 2014 року становить 2 909,88 грн, станом на 01 серпня 2014 року - 2 145,68 грн, на 01 вересня 2014 року - 1 381,48 грн, на 01 жовтня 2014 року - 899,75 грн, на 01 листопада 2014 року - 545,66 грн, на 01 грудня 2014 року - 218,82 грн. Таким чином, 10 % відсотків від простроченої суми становить 810,14 грн.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.