Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 522/13192/15-ц
провадження № 61-7179св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 як правонаступник ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Домусчі Л. В. від 12 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І., від 18 жовтня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним, визнання укладеним договору довічного утримання та розірвання договору довічного утримання.
В обґрунтування позову вказала, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, який за життя, враховуючи похилий вік, проблеми зі здоров`ям та потребу в сторонньому догляді, зробив ОСОБА_3 пропозицію доглядати за ним та утримувати його, погодившись передати ОСОБА_3 права на належну йому квартиру АДРЕСА_1 із збереженням за ним права на проживання в квартирі до смерті.
02 червня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування казаної квартири.
Отримавши відповідну копію договору дарування, ОСОБА_4 звернувся до сусідів щодо роз`яснення йому змісту договору та усвідомив, що єдине його житло вибуло з його володіння, за відсутності відображення у вказаному договорі обов`язків ОСОБА_3 щодо його утримання. 22 червня 2011 року ОСОБА_3 надала ОСОБА_4 розписку, відповідно до змісту якої підтвердила прийняття на себе обов`язків по утриманню дарувальника до смерті та погодилась на анулювання договору дарування у разі невиконання цих обов`язків.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_2 вважала, що договір дарування від 02 червня 2011 року є удаваним, а між його сторонами виникли правовідносини щодо довічного утримання.
За таких обставин ОСОБА_2 просила визнати удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 02 червня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Колмаковою Н. В.; визнати укладеним 02 червня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договір довічного утримання та розірвати цей договір.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, її правонаступником у цій справі був залучений ОСОБА_1 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем не доведено, що на момент укладення договору дарування від 02 червня 2011 року ОСОБА_4, бажав укласти саме договір довічного утримання, а написана ОСОБА_3 22 червня 2011 року розписка не свідчить про протилежне, оскільки складена пізніше, ніж оскаржуваний договір.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що за життя ОСОБА_4 звертався до правоохоронних органів із заявою про невиконання ОСОБА_3 обумовлених вказаною розпискою обовʼязків та протиправного, на його думку, набуття останньою права на належну йому квартиру. Зазначена розписка від 22 червня 2011 року є частиною договору дарування від 02 червня 2011 року. Розʼяснення нотаріусом дарувальнику змісту договору не виключає можливість визнання цього договору удаваним.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому Одеської міської ради 22 вересня 1995 року ОСОБА_4 на праві приватної власності належала квартира за АДРЕСА_1 .
02 червня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колмаковою Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 755.
За нотаріально посвідченим заповітом від 31 березня 2012 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповів усе майно, що на день його смерті буде йому належати або на що він матиме право, ОСОБА_2 .
Після укладення договору дарування, ОСОБА_4 проживав у подарованій ним квартирі до моменту смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У липні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 02 червня 2011 року між ним та ОСОБА_3 . Позов був пред`явлений з мотивів помилки (стаття 229 ЦК України).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року (справа № 2/1522/9851/11), яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_4 про визнання недійсним вказаного договору дарування квартири було відмовлено.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.