ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2020 року
Київ
справа №806/1127/16
адміністративне провадження №К/9901/23776/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Гуріна Д.М., Семенюка М.М., Токаревої М.С. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Капустинського М.М., Мацького Є.М., Шидловського В.Б. у справі № 806/1127/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Державної казначейської служби України про визнання неправомірною бездіяльності, стягнення вартості вакцинації,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася з адміністративим позовом до Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України), Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Державної казначейської служби України, уточнивши у подальшому який, просила:
- визнати неправомірною бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України та Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками щодо незабезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я імунобіологічними препаратами, необхідними для проведення вакцинації відповідно до календаря профілактичних щеплень в Україні;
- стягнути з Державного бюджету України, казначейське обслуговування якого забезпечується Державною казначейською службою України, суму витрат, понесених у зв`язку з вакцінацією проти кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту та гемофільної інфекції в розмірі 3580 грн.
2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. ОСОБА_1 має дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1, якій відповідно до календаря щеплень в 1 день життя було проведено профілактичне щеплення від гепатиту В. Вакцинація проти туберкульозу у пологовому будинку не проводилась у зв`язку із відсутністю вакцини. Друге щеплення від гепатиту В дитині було зроблено згідно з календарем щеплень в 1 місяць у поліклініці за місцем обліку дитини.
3.2. Відповідно до календаря щеплень щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку проводяться у віці: 2 місяці (перше щеплення), у 4 місяці (друге щеплення), у 6 місяців (третє щеплення), та у 18 місяців (четверте щеплення). У 2 місяці та у 4 місяці щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку у КП "Центральна дитяча міська лікарня" не були проведені дитині позивача через відсутність вакцини. З аналогічної причини також дитині не були зроблені щеплення у вказані строки від поліомієліту та гемофільної інфекції. В усному порядку ОСОБА_1 було повідомлено, що строк забезпечення лікарні відповідними вакцинами невідомий, а відсутні необхідні імунобіологічні препарати з березня 2015 року.
3.3. 09 січня 2016 року дитині позивачки були здійснені щеплення у ТОВ "Медичний центр "Добробут-Дитинство" вакциною проти кашлюку, дифтерії, правця та поліомієліту "Інфанрикс IPV" (вартість 594 грн 00 коп.) та вакциною проти гемофільної інфекції "Хиберикс" (вартість 330 грн 00 коп.). Обов`язковою умовою проведення вакцинації є консультація лікаря-педіатра у ТОВ "Медичний центр "Добробут-Дитинство" (вартість 426 грн 00 коп.) та здача аналізу крові та сечі (вартість 120 грн 00 коп.).
3.4. 28 лютого 2016 року дитині позивача були здійснені щеплення у Медичному центрі "Дитина" вакциною проти кашлюку, дифтерії, правця та поліомієліту "Інфанрикс IPV" (вартість 700 грн 00 коп.) та вакциною проти гемофільної інфекції "Хиберикс" (вартість 400 грн 00 коп.).
3.5. Крім того, обов`язковою умовою проведення вакцинації є консультація лікаря-педіатра Медичного центру "Дитина" (вартість 250 грн 00 коп.) та здача аналізу крові та сечі (вартість 120 грн 00 коп.).
3.6. Посилаючись на викладене, позивач, уважаючи, що вищевказані витрати були понесені ним внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів, звернувся з даним позовом до суду.
4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачі не допустили протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах. Зазначав, що МОЗ України у межах наданих повноважень та бюджетних асигнувань, забезпечувало відповідними вакцинами для проведення профілактичних щеплень територіальні органи охорони здоров`я, шляхом направлення та розподілу необхідних вакцин, зокрема і до Департаменту охорони здоров`я Житомирської області. Крім того вказував, що Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками не має обов`язку щодо забезпечення територіальних органів охорони здоров`я необхідними імунобіологічними препаратами.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивачкою подано касаційну скаргу, в якій вона, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
5.1. Свої доводи обгрунтовувала тим, що суди першої та апеляційної інстанції не взяли до уваги, що протиправна бездіяльність МОЗ України та Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками щодо незабезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я імунобіологічними препаратами завдала позивачу матеріальної шкоди у розмірі 3580 грн, що складаються з: 2024 грн - вартість вакцин; 916 грн - вартість обов`язкових медичних послуг; 640 грн - вартість проїзду з м. Житомира до м. Києва.
6. У запереченнях на касаційну скаргу МОЗ України просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
9. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №267 (далі - Положення №267) Міністерство охорони здоров`я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, а також забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
10. Відповідно до положень підпункту 12 пункту 4 Положення № 267 МОЗ України відповідно до покладених на нього завдань аналізує і прогнозує епідемічну ситуацію та показники здоров`я населення в Україні та в окремих регіонах, розробляє і забезпечує реалізацію заходів, спрямованих на профілактику та зниження рівня інфекційних хвороб, на поліпшення епідемічної ситуації, а також визначає необхідність здійснення профілактичних щеплень .