1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ф

ПОСТАНОВА

Іменем України



20 травня 2020 року

Київ

справа №813/2908/15

адміністративне провадження №К/9901/19328/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 року (суддя Лейко-Журомська М.В.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 року (головуючий суддя Гуляк В.В., судді: Коваль Р.Й., Довгополов О.М.)

у справі № 813/2908/15 (876/9634/15)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Датекс С"

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,



У С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Датекс С" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 07.09.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 року, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № 0000622202/7257 від 27.05.2015 року.



Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того що констатація контролюючим органом фактів порушень позивачем податкового законодавства жодним чином не підтверджена.



Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.



Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.



Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.



Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.



Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.



Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом області проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року за результатами якої складено акт № 921/13-03-22-01-10/36153038 від 18.05.2015 року.



Висновками акта, зокрема, встановлено порушення Товариством пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 232 093 грн.



У акті перевірки вказано, що податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит за липень по контрагенту ТОВ "С.А.Буд" Товариством не представлено, тому в порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України Товариством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму 232 093,00 грн.



На підставі висновків акта перевірки відповідачем 27.05.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000622202/7257 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 348 139,00 грн (в тому числі основний платіж 232 093,00 грн та штрафні санкції 116 046,00 грн.).



За приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.



Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит за липень 2014 року по контрагенту ТОВ "С.А.Буд" до перевірки не представлено.



Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору № 060313 від 06.03.2013 року, укладеного між позивачем та ТОВ "С.А.Буд", останнім 23.01.2014 року виписано податкову накладну № 4 на загальну суму 1 392 560,00 грн (в тому числі податок на додану вартість 232 093,00 грн).



Вказана податкова накладна не мала будь-яких недоліків, порядок її заповнення відповідав встановленому чинним законодавством, податкова накладна своєчасно зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.



Суми податку на додану вартість по вказаній накладній позивачем включено до податкового кредиту та відображено у реєстрі отриманих накладних податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 232 093,00 грн.



Вказані обставини не є спірними між сторонами. В касаційній скарзі податковий орган не вказує на наявність недоліків податкової накладної (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату нею юридичного статусу первинного документу.


................
Перейти до повного тексту