ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2020 року
Київ
справа №725/3800/17
адміністративне провадження №К/9901/214/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №725/3800/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Смілянця Е.С., суддів: Залімського І.Г., Сушка О.О.)
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Першотравневого районного суду міста Чернівці з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ч.3 ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII. Натомість застосуванню підлягає ч. 3 ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213- VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання". Позивач зазначає, що йому підлягає нарахуванню та виплата довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Оскільки судовими рішеннями Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05 листопада та від 03 лютого 2016 року зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях виплачувати позивачу довічне грошове утримання судді згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 03 серпня 2015 року, то, на думку позивача, йому повинна бути виплачена різниця між 90 та 60 відсотків грошового утримання судді у відставці за період від 03 серпня 2015 року до 08 червня 2016 року. Також позивач зазначив, що у липні 2017 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях із заявою про виплату йому різниці недоотриманого грошового утримання у розмірі 30 відсотків заробітної плати судді за період від 03 серпня 2015 року по 08 червня 2016 року. Однак, листом від 08 серпня 2017 року № 263/0-11 УПФУ відмовило в задоволенні вказаної заяви. Вважає, що відмова у виплаті різниці недоотриманого грошового утримання є незаконною.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 19 жовтня 2017 року Першотравневий районний суд м.Чернівців вирішив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправною відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 08 серпня 2017 року про відмову виплати ОСОБА_1 різниці недоотриманого грошового утримання у розмірі 30 відсотків заробітної плати судді за період від 03 серпня 2015 року по 21 червня 2016 року.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 різницю недоотриманого грошового утримання у розмірі 30 відсотків заробітної плати судді за період від 03 серпня 2015 року по 21 червня 2016 року.
Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на виплату йому різниці недоотриманого грошового утримання. У рішенні суд першої інстанції зазначив про особливий статус суддів в Україні, неможливість відповідно до Конституції України допущення будь-яких обмежень у правах судді, зокрема, на грошове утримання, а також посилався на рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ч.3 ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 07 грудня 2017 року Вінницький апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задовольнити повністю.
Постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 19 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовити.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що нормативно-правові акти визнані неконституційними, втрачають чинність саме з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного Рішення, що є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Оскільки положення ч.3 ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII визнано неконституційними саме з 08.06.2016 року, то у відповідача відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача виходячи із розміру 90% до 08.06.2016.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 02 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року та залишити в силі постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 19 жовтня 2017 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Також в обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на обставини, що викладені у позовній заяві.
8. Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року.
9. 25 квітня 2018 року до Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року - без змін.
10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 03.07.2019 №885/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. ОСОБА_1 з квітня 1976 року обіймав посади судді у різних судових установах на території держави України. З травня 2008 року позивач обіймав посаду судді Чернівецького окружного адміністративного суду.
03.03.2015 року він звернувся до Вищої ради юстиції з заявою про внесення подання про звільнення його з посади судді Чернівецького окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
25.04.2015 року позивач досяг шістдесяти п`ятирічного віку, при цьому його з незалежних від нього причин було звільнено постановою Верховної Ради України лише 16.07.2015 року, на підставі якої, в подальшому, було видано наказ Чернівецького окружного адміністративного суду №59-ОС від 31.07.2015 року (а.с.20-38).
Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, визнано протиправною відповідь Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях про відмову в призначенні йому щомісячного грошового утримання від 11 серпня 2015 року. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях призначити позивачу довічне грошове утримання судді згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів", починаючи з 03 серпня 2015 року.