ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2020 року
м. Київ
справа №813/2664/16
адміністративне провадження №К/9901/31265/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Буської об`єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду (суддя Кузан Р. І.) від 24 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Святецький В. В., судді: Гудим Л. Я., Довгополов О. М.) від 20 грудня 2016 року у справі № 813/2664/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські мінеральні води" до Буської об`єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські мінеральні води" (далі - ТОВ "Карпатські мінеральні води") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Золочівської об`єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі правонаступник - Буська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2016 року № 0001322200.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, позов задоволено.
Задовольняючи цей позов суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність дій позивача під час обліку та сплати збору за спеціальне використання води, оскільки виходячи з буквального трактування приписів підп. 325.6.2 п. 325.2 ст. 325 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підвищена ставка збору застосовується за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв, тобто та вода, яка розлита у пляшки і використовується як напій.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, Буська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги Буська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області стверджує, що вся кількість води, яка використовувалась позивачем в процесі виготовлення напоїв, повинна обліковуватися та оплачуватися збором, у розмірах, визначених підп. 325.6.2 п. 325.2 ст. 325 ПК України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 січня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12 квітня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
У період з 29 грудня 2015 року по 21 січня 2016 року ГУ ДФС у м. Києві та Золочівською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Карпатські мінеральні води" (код ЄДРПОУ 31778022) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04 лютого 2016 року № 28/26-15-14-01-03/31778022.
Вказаною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Карпатські мінеральні води" вимог п. 326.10. ст. 326 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання по збору за спеціальне використання води у сумі 112 741,31 грн.
На підставі висновку акта перевірки Золочівською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2016 року № 0001322200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "збір за спеціальне використання води" в розмірі 140 926,64 грн, в тому числі за основним платежем - 112 741,31 грн та за штрафними фінансовими санкціями - 28 185,33 грн.
Таке рішення позивачем оскаржувалось в адміністративному порядку. Під час розгляду скарги позивача, податковим органом було проведено повторну позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Карпатські мінеральні води" з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині оскарженого грошового зобов`язання по збору за спеціальне використання води за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, результати якої оформлені актом від 29 червня 2016 року № 188/26-15-14-01-02/31778022.
Повторною перевіркою не підтверджено доводів позивача щодо безпідставного збільшення йому грошових зобов`язань по збору за спеціальне використання води, а тому скарга ТОВ "Карпатські мінеральні води" залишена без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2016 року № 0001322200 протиправним, ТОВ "Карпатські мінеральні води" звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, одним із основних видів діяльності ТОВ "Карпатські мінеральні води" є виробництво безалкогольних напоїв, мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки (11-07 згідно КВЕД).
Відповідно до дозволів на спеціальне водокористування для розливу мінеральної столової води, що надані позивачу, джерелом водопостачання є дві водозабірні свердловини № 4 РЕ (для забезпечення господарськи-питних потреб) та № 926 (3) (для розливу мінеральної природної столової води "Карпатська джерельна").
План відбору і нормативних втрат мінеральної води при розливі, розрахунок втрат та план розливу мінеральної води із свердловини № 926 (3) затверджується щорічними планами відбору та втрат мінеральної води, які узгоджуються з органами Держгірпромнагляду.
Під час перевірки посадові особи контролюючого органу встановили, що ТОВ "Карпатські мінеральні води" сплачувало ставку за спеціальне використання води у наступних розмірах:
- на господарсько-питні потреби з 01 січня 2013 року по 03 січня 2013 року в розмірі 0,4354 грн/м. куб., з 04 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року - 0,4763 грн/м. куб.; в 1 кварталі 2014 року - 0,4763 грн/м. куб., у 2-4 кварталах 2014 року - 0,5173 грн/м. куб.;
- на виробництво напоїв з 01 січня 2013 року по 03 січня 2013 року - 33,23 грн/м. куб., з 04 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року - 36,35 грн/м. куб.; в 1 кварталі 2014 року - 36,35 грн/м. куб., 2-4 квартали 2014 року - 39,48 грн/м. куб.
За період, що перевірявся, позивачем задекларовано суму збору за спеціальне використання води в розмірі 3 813 227,76 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію скаржник вважає, що сума збору за спеціальне використання води повинна становити 3 925 969,07 грн, оскільки, вся кількість води, яка використовувалась позивачем у процесі виготовлення напоїв, повинна була обліковуватися та оплачуватися збором в розмірах, визначених підп. 325.6.2 п. 325.25 ст. 325 ПК України. При цьому, щодо загальної кількості води, використаної ТОВ "Карпатські мінеральні води" в процесі виготовлення напоїв, відповідач не заперечує.