ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2020 року
Київ
справа №813/910/15
касаційне провадження №К/9901/19542/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 (суддя Кравців О.Р.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 (судді: Святецький В.В., Гудим Л.Я., Довгополов О.М.) у справі за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" до Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Львіввугілля" звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014 № 0000032500/16643 про застосування штрафних санкцій в сумі 12372000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він не порушив положення абзацу 3 пункту 92.1 статті 92 Податкового кодексу України, оскільки не використовував кошти, отримані у лютому 2013 року від реалізації вугілля, описаного в податкову заставу, для оплати матеріалів, обладнання, палива, електроенергії та послуг, тобто на цілі, за яких мав отримати у контролюючого органу дозвіл на реалізацію. Зазначає, що у лютому 2013 року він одержав від ДП "Вугілля України" кошти в сумі 33084000 грн, з них 6828323,2 грн - це оплата за вугілля, поставлене в лютому 2013 року, а решта - передоплата за вугілля, яке буде поставлено у березні 2013 року. Окрім того, технологічні особливості (об`ємність, неперервність, тривалість) процесу збагачення не дають можливості вести щоденний облік виходу концентрату, а запропоновані для опису у податкову заставу обсяги вугілля перевищували фактичну його наявність. При цьому обміри (заміри) наявного на збагачувальному підприємстві енергетичного вугілля ГЖСШ-013 не проводилися. Залишок вугілля на складах відповідача станом на 01.12.2012 становив 23004 тон, станом на 01.01.2013 - 27335 тон, станом на 01.03.2013 - 39761 тон, що свідчить про постійне збільшення кількості вугілля на складах відповідача та, з врахуванням викладеного, постійну наявність описаного в податкову заставу майна, тобто про відсутність порушення інтересів держави у податкових правовідносин.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 23.03.2015 адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014 № 0000032500/16643 про застосування штрафних санкцій 12372000 грн. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 487,20 грн.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.09.2015 залишив без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2015.
Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що суди залишили поза увагою установлені в акті перевірки обставини та не надали їм належної правової оцінки.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08.08.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 18.05.2020 призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 19.05.2020.
Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 247 Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС реорганізована шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДФС.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 Офіс великих платників податків ДФС реорганізований шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДПС.
Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції допускає заміну відповідача у справі - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС правонаступником - Офісом великих платників податків ДПС.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
Контролюючий орган провів перевірку стану збереження майна платника податків - позивача, яке перебуває у податковій заставі, унаслідок якої склав акт від 30.10.2014 № 470/28-06-25/32323256, в якому зафіксував порушення позивачем абзацу 3 пункту 92.1 статті 92 Податкового кодексу України.
Згідно з актом перевірки порушення позивачем абзацу 3 пункту 92.1 статті 92 Податкового кодексу України полягало у тому, що позивач у лютому 2013 року відчужив готову продукцію (вугілля марки ГЖСШ-013), яка перебувала у податковій заставі, а отримані в лютому 2013 року від реалізації кошти в сумі 12372000 грн спрямував на оплату матеріалів, обладнання, палива, електроенергії та послуг, тобто на цілі, за яких мав отримати у контролюючого органу дозвіл, проте такого дозволу не отримав.
Так, 14.02.2013 податковий керуючий описав у податкову заставу вугілля марки ГЖСШ 0-13 вагою 39897,8 тон на суму 26172956,8 грн (залишок вугілля на 01.02.2013), реєстраційний номер витягу про реєстрацію податкової застави 13531587, контрольна сума 105Г7690ЕЕ.
Податковий керуючий 14.02.2013 також описав в податкову заставу 48000,0 тон вугілля марки ГЖСШ 0-13 на суму 31488000,00 грн, яке тільки буде відвантажене та збагачене у лютому 2013 року, реєстраційний номер витягу про реєстрацію податкової застави 135315535, контрольна сума Д607Б494А1. Фактично у лютому було збагачено 41510,0 тон вугілля цієї марки.
Дозволів на самостійну реалізацію вугілля переданого в податкову заставу вугілля позивач у контролюючого органу не отримав. Без згоди контролюючого органу у лютому 2013 року відповідач відвантажив вугілля марки ГЖСШ 0-13 вагою 38292,35 тон, зокрема згідно з актами приймання-передачі від 20.02.2013 № 3 вагою 15555,35 тон на суму 24247,74 грн та від 28.02.2013 № 4 вагою 22732 тон на суму 18024247,74 грн.
Станом на 01.03.2013 залишок описаного вугілля цієї марки становив 39761,6 тон.
Відповідно до даних бухгалтерського обліку на рахунки підприємства у лютому 2013 року надійшли кошти в сумі 122883000,00 грн, у тому числі від ДП "Вугілля України" в сумі 30579000,00 грн за реалізоване вугілля, бюджетні кошти державної підтримки в сумі 84490000,00 грн та інші надходження 2200000,00 грн.
Отримані від реалізації описаного в податкову заставу вугілля марки ГЖСШ 0-13 кошти в сумі 30579000,00 грн підприємство використало: на виплату заробітної плати - 13222000,00 грн; на погашення податкового боргу - 1304000,00 грн; на сплату єдиного соціального внеску - 3681000 грн; на оплату електроенергії - 910000 грн, матеріалів - 6356000 грн, обладнання - 2655000 грн, палива - 914000 грн та іншого - 1537000 грн.
Отже, частина одержаних від реалізації описаного в податкову заставу вугілля марки ГЖСШ 0-13 коштів в сумі 12372000 грн спрямована позивачем на оплату матеріалів, обладнання, палива, електроенергії та послуг, тобто на цілі, за яких позивач мав одержати у контролюючого органу згоду на відчуження цієї продукції.
На підставі акта перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014 № 0000032500/16643 про застосування до позивача на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12372000 грн.
Суди також установили, що між Державним підприємством "Львіввугілля" (постачальник) та ДП "Вугілля України" (покупець) укладено договір поставки вугілля від 25.12.2012 № 16-13/1-ЕН, відповідно до якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, за реквізитами та за якісними характеристиками, зазначеними в договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених договором. Загальна кількість та вартість вугілля, що підлягає поставці за цим договором, зазначається у додатках до договору.