ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2020 року
Київ
справа №2а-212/05
адміністративне провадження №К/9901/36264/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Територіальної громади Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська
про визнання права власності
за касаційною скаргою Дніпровської міської ради
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів: Баранник Н.П., Божко Л.А.),
В С Т А Н О В И В :
У 2005 році ОСОБА_1 звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Територіальної громади Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, у якому просила визнати за нею право власності на торговий павільйон розміром 4х8 м.кв., вартістю 5 000 грн, розташований в
АДРЕСА_1 постановою від 5 грудня 2005 року позов задовольнив; визнав за ОСОБА_1 право власності на торговий павільйон розміром 4х8 м.кв., вартістю 5 000 грн, розташований в АДРЕСА_1 .
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 жовтня 2019 року з посиланням на статті 293, 299 КАС України відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 5 грудня 2005 року.
Постановляючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що із змісту постанови суду від 5 грудня 2005 року не вбачається, що судом вирішувалось питання щодо прав та інтересів Дніпровської міської ради як органу, який здійснює правомочності щодо володіння, користування, розпорядження об`єктами права комунальної власності, відповідно, рішення про права та обов`язки Дніпровської міської ради судом у справі № 2а-212/05 не ухвалено.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його прийнятими з порушенням норм процесуального права, Дніпровська міська рада звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуваною постановою суду першої інстанції від 5 грудня 2005 року визнано право власності на об`єкт самочинного будівництва, що побудований на земельній ділянці комунальної власності без відповідних дозвільних документів. Позивач вважає, що зазначена постанова безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради як власника зазначеної земельної ділянки.
Враховуючи викладене, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції невірно встановив обставини справи та дійшов помилкових висновків про те, що оскаржуваною постановою суду першої інстанції не порушені права та інтереси Дніпровської міської ради.
Позиція інших учасників справи
Від позивача відзиву на касаційну скаргу Дніпровської міської ради не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Верховного Суду від 4 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі №2а-212/05 та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 21 травня 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.