ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2020 року
Київ
справа №815/3428/17
адміністративне провадження №К/9901/55823/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 у складі судді Потоцької Н.В. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від28.03.2018 у складі колегії суддів: Домусчі С.Д. (головуючого), Коваля М.П., Кравця О.О. у справі №815/3428/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про зобов`язання вирішити питання щодо прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та про зобов`язання вирішити питання щодо прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від28.03.2018 позов задоволено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Громадянин ДР Конго ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є уродженцем м. Мбужі- Маї (ДР Конго). За національністю конголезець, етнічна група - луба (балуба), за віросповіданням християнин-католик. Рідна мова - французька мова, а також заявник володіє російською, англійською та мовою лінгала. Неодружений, проживає в цивільному шлюбі з громадянкою ДР Конго - ОСОБА_2, 1992 р.н., з якою має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які є громадянами України. Позивач має незакінчену вищу освіту, у період 2011-2014 років проходив навчання в Луганському національному аграрному університеті. Невійськовозобов`язаний. Працює різноробочим на промисловому ринку " 7 кілометр".
3.2. 02 жовтня 2011 року виїхав з Конго автобусом Кананга (ДР Конго) - Кіншаса (ДР Конго). Далі авіарейсом Кіншаса (ДР Конго) - Лібревіль (Габон) - Касабланка (Марокко) - Москва (РФ) - Донецьк (Україна). На територію України потрапив легально на підставі національного паспорта та студентської візи 04 жовтня 2011 року.
3.3. Під час проведення анкетування та протоколу співбесіди ОСОБА_1 зазначив, що вирішив виїхати з ДР Конго з метою навчання у Луганському національному аграрному університеті. Навчався до 2014 року, після початку військових дій в м. Луганськ він виїхав з міста та переїхав до м. Одеси. Протягом 2014 - 2017 років заявник проживав у м.Одесі та перебував у категорії нелегального мігранта.
3.4 Позивач пояснив, що не має змоги повернутись до країни громадянської належності (ДР Конго ) через соціальну напруженість та військові дії, які можуть створювати загрозу життю, а також через те, що не хоче покидати своїх неповнолітніх дітей на території України без батька.
3.5. Також позивач зазначив, що на території ДР Конго триває збройний конфлікт між представниками збройних сил країни і членами народного ополчення Камуіна Нсапу, які виступали на боці свого лідера, вбитого військовими в 2016 році. Він підтримує сторону народного ополчення Камуіна Нсапу і таким чином існує загроза його життю з боку державної влади країни.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з огляду на встановлені обставини справи дійшов висновку, що при прийнятті оскарженого рішення Головним управлінням ДМС України в Одеській області не досліджено в повному обсязі підстави та обставини, з якими Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" пов`язує надання статусу особи, яка потребує додаткового захисту, що призвело до передчасного висновку про очевидну необґрунтованість заяви позивача.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
6. Касаційна скарга аргументована неправильним застосуванням судами норм матеріального права, а саме - приписів ЗУ "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
7. Позивач правом подачі відзиву на касаційну скаргу відповідача не скористався.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульовано Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон № 3671-VІ).
10. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону 3671-VІ біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
11. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону 3671-VІ додатковий захист - це форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, які загрожують їх життю, безпеці чи свободі.
12. Пунктом 13 статті 1 Закону № 3671-VІ встановлено, що особа, яка потребує додаткового захисту, - це особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
13. Статтею 6 Закону № 3671-VІ визначено умови, за яких особа не визнається біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зокрема не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.
14. Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом 1967 року визначено, що поняття "біженець" включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця: 1) знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання; 2) наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 3) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов`язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів; 4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.
15. Відповідно до пунктів 45, 66 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця Управління Верховного комісару ООН у справах біженців (надалі - Керівництво), для того, щоб вважитися біженцем, особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування, надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.
16. Відповідно до положень ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.