ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2020 року
Київ
справа №754/6256/16-а
адміністративне провадження №К/9901/17463/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Желєзного І.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 8 листопада 2016 року у складі судді Галась І.А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Ісаєнко Ю.А. (головуючий), суддів: Губської Л.В., Федотова І.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство "Гіпросільмаш" (далі - ПАТ "Гіпросільмаш"), про зобов`язання вчинити дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просила зобов`язати відповідача здійснити нарахування і виплату матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності в розмірі 2316,05 грн, матеріального забезпечення по вагітності та пологах в розмірі 58364,46 грн; всього 60680,51 грн в рахунок надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та вагітності і пологах.
2. Деснянський районний суду м. Києва постановою від 8 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року, позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії щодо перерахунку суми допомоги по вагітності та пологах.
Зобов`язав відповідача здійснити фінансування відповідно до заяви - розрахунку від 8 грудня 2015 року ПАТ "Гіпросільмаш" для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах ОСОБА_1, з урахуванням проведених виплат; в інший частині позову відмовлено.
2.1 Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач має право на матеріальне забезпечення по вагітності та пологах за рахунок відповідача, а відповідач не виконав обов`язок щодо фінансування такого забезпечення згідно поданого третьою особою розрахунку.
При цьому суд першої інстанції до спірних правовідносин застосував норми Закону України від 18 січня 2001 року №2240-III "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - Закон №2240-III). Суд апеляційної інстанції до спірних правовідносин застосував норми Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №1105-XIV).
2.2 Крім того, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що порушення страхувальником, яким у цій справі є третя особа, вимог законодавства про працю не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи, у даному випадку позивача, матеріального забезпечення по вагітності та пологах.
3. Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини справи, що мають значення для вирішення справи:
3.1 ПАТ "Гіпросільмаш" перебуває на обліку у Чернігівській міській виконавчій дирекції з 15 травня 2015 року на загальних підставах, до 15 травня 2015 року перебувало на обліку у Центральній міжрайонній виконавчій дирекції м. Києва. Його наказом від 1 квітня 2009 року №18/К ОСОБА_1 з 1 квітня 2009 року прийнято на постійну роботу на посаду начальника планово - економічного відділу з посадовим окладом згідно з штатним розписом.
3.2 Наказом ПАТ "Гіпросільмаш" від 2 липня 2012 року №10-к позивачу надано відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами на 126 календарних днів з 2 липня 2012 року по 4 листопада 2012 року включно; прийнято ОСОБА_2 на посаду начальника планово - економічного відділу з 2 липня 2012 року, на період відпустки в зв`язку з вагітністю та пологами або до дати фактичного виходу на роботу начальника планово - економічного відділу ОСОБА_3, з посадовим окладом згідно штатного розпису.
3.3 Наказом ПАТ "Гіпросільмаш" від 21 грудня 2012 року №24-к ОСОБА_1, начальнику планово - економічного відділу, надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24 грудня 2012 року по 7 вересня 2015 року включно.
3.4. Згідно листка непрацездатності серії АГЗ №733900 позивач з 7 вересня 2015 року по 17 вересня 2015 року була непрацездатною у зв`язку із загальним захворюванням. Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2 у позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька, у зв`язку із чим та згідно листка непрацездатності серії АГЗ № 733714 з 18 вересня 2015 року вона була непрацездатна у зв`язку з вагітністю та пологами.
3.5 19 жовтня 2015 року ПАТ "Гідросільмаш" звернулося до відповідача із заявою - розрахунком, відповідно до якої просило здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення позивачу за рахунок Фонду, у тому числі по тимчасовій непрацездатності у сумі 2316,05 грн; по вагітності та пологах у сумі 58364,46 грн, разом - 60680,51 грн.
3.6 17 лютого 2016 року посадовою особою Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено позапланову перевірку у зв`язку з виявленням перевищення розміру середньоденної допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах над розміром середньоденної заробітної плати по листках непрацездатності №733714 з 7 вересня 2015 року по 17 вересня 2015 року, №733900 з 18 вересня 2015 року по 21 червня 2016 року страхувальника Чернігівської міської виконавчої дирекції - Приватного акціонерного товариства "Головний інститут проектування заводів сільського господарства та продовольчого машинобудування".
3.7 За наслідками перевірки складено акт від 17 лютого 2016 року №43. У акті перевірки зазначено, що сума зайво нарахованої допомоги по тимчасовій непрацездатності по листку непрацездатності № 733900 склала 2089,70 грн (2316,05 грн (допомога, нарахована страхувальником) - 226,35 грн (належна до нарахування допомога). Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що на день настання страхового випадку - 7 вересня 2015 року, посадовий оклад особи не було встановлено; в штатних розкладах від 15 серпня 2014 року, 17 листопада 2014 року, 2 січня 2015 року, 29 травня 2015 року та 4 липня 2015 року відсутня посада начальника планово - економічного відділу. Також актом перевірки встановлено, що сума зайво нарахованої допомоги по вагітності та пологах по листку непрацездатності № 733711 склала 52660,44 грн (58364,46 грн (нарахована страхувальником) - 5704,02 грн (належна до нарахування), оскільки посадовий оклад начальника планово - економічного відділу встановлений з порушенням вимог статті 96 КЗпП України (при встановлені посадових окладів ОСОБА_1 не враховані міжпосадові, міжкваліфікаційні співвідношення за відповідною посадою).
3.8 4 березня 2016 року відповідачем, після завершення перевірки, кошти у сумі 5704,02 перераховані на окремий поточний рахунок страхувальника-роботодавця ПАТ "Гіпросільмаш" як фінансування матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності та по вагітності і пологах застрахованої особи - найманого працівника ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог і узагальнені доводи касаційної скарги, узагальнені позиції інших учасників справи:
4. Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4.1 Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права. Зокрема, він вказує на те, що суд першої інстанції до спірних правовідносин помилково застосував норми Закону №2240-III, який з 1 січня 2015 року втратив чинність. Суд апеляційної інстанції у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України спосіб це порушення не усунув.
4.2. Також відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції у цій справі неправильно застосував норми матеріального права - статей 22, 25, 30, 34 Закону №1105-XIV. Зокрема, вказує, що перевіркою третьої особи встановлено порушення вимог Закону України від 24 березня 2005 року №108/95 "Про оплату праці", статей 96, 97 КЗпП України, статті 18 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96 "Про відпустки", пункту 28 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМ України від 26 вересня 2009 року №1266 (далі - Порядок №1266) у редакції постанови КМ України від 26 червня 2015 року №439 під час встановлення позивачу посадових окладів, затвердженні штатних розписів. Ці порушення призвели до неправильного визначення у заяві-розрахунку суми матеріального забезпечення по вагітності та пологах та по тимчасовій непрацездатності.
4.3. Відповідач вказує і на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема статей 89, 159, 206 КАС України у редакції на час ухвалення судових рішень. На думку скаржника суди безпідставно не надали жодної оцінки його доводам щодо правомірності дій під час надання матеріального забезпечення з посиланням на акти перевірок Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності управлінням держпраці у Чернігівській області. Також в обґрунтування доводів надавались відповідні акти перевірок, які судами попередніх інстанцій не досліджувались, оцінка цим доказам не надавалась. На переконання відповідача це призвело до помилкових рішень судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову.
5. Інші учасники справи заперечень чи відзиву на касаційну скаргу не подали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Відповідно до частин першої-третьої статті 159 КАС України (чинної на час прийняття судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
8. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
9. Предметом спору в цій справі є зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності в сумі 2316,05 грн і матеріального забезпечення по вагітності і пологах у сумі 58364,46 грн, а всього 60680,51 грн.
10. Тому суди попередніх інстанцій у межах судового контролю, з урахуванням вимог статті 2 КАС України, повинні були перевірити обґрунтованість всіх підстав, які покладені в основу відмови у наданні такого забезпечення та дослідити надані з цього приводу докази.
11. Між тим, суд першої і суд апеляційної інстанцій перевірили лише правомірність відмови у наданні матеріального забезпечення по вагітності та пологах і зобов`язали відповідача здійснити відповідне фінансування. У задоволенні решти вимог було відмовлено. Проте ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції, не навели будь яких доводів у обґрунтування своїх висновків з приводу відмови фінансувати матеріальне забезпечення по тимчасовій непрацездатності. Суди попередніх інстанцій досліджували акт позапланової перевірки відповідачем третьої особи від 17 лютого 2016 року. У даному акті відповідач зазначив про відсутність на час настання страхового випадку - тимчасової непрацездатності, посади позивача у штатному розписі та зробив висновок про те, що розрахунок відшкодування безпідставно проведено виходячи з посадового окладу 14100,00 грн замість необхідного у цьому випадку мінімального розміру заробітної плати.
12. Однак зазначеним обставинам і доводам відповідача суди попередніх інстанції оцінки не надали взагалі, що свідчить про неповне з`ясування обставин по справі та перевірки їх доказами, хоч вони мають значення для правильного вирішення справи. Суди не перевіряли вказані правовідносини на предмет відповідності їх нормам матеріального права, що виключає можливість перевірити правильність застосування таких судом касаційної інстанції.
13. Крім того, суд касаційної інстанції зауважує, що правове регулювання спірних правовідносин здійснюється на підставі Закону №1105-XIV, який відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.
14. Згідно статті 1 цього Закону страховиком є Фонд соціального страхування України, а терміни "застрахована особа", "страхувальники" та "роботодавці" вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яким визначено, що: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.
15. Одним з принципів соціального страхування, згідно статті 3 Закону №1105-XIV є обов`язковість фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.
16. За статтею 9 цього Закону серед основних завдань страховика є надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону і здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.
17. Відповідач має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду (пункт 3 частини першої статті 10 Закону №1105-XIV) та має обов`язок забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом, а також здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів (пункти 1, 2 частини другої статті 10 Закону №1105-XIV).
18. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 15, пункту 2 частини першої статті 16 Закону №1105-XIV роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом, а застрахована особа має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.