ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2020 року
Київ
справа №815/1573/15
адміністративне провадження №К/9901/25177/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Любашівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 року (суддя Харченко Ю.В.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 року (головуючий суддя Танасогло Т.М., судді: Бойко А.В., Яковлєв О.В.)
у справі № 815/1573/15
за позовом Приватного підприємства "Форсаж-Л"
до Любашівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2015 року Приватне підприємство "Форсаж-Л" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Любашівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та за платежем податок на прибуток приватних підприємств.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 11.06.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 року, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Любашівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 10.03.2015 року № 0000082200, № 0000092200.
При розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що включення позивачем спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат перевіреного періоду повністю підтверджено наданими до суду та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Податковий орган зазначає, що судами неправомірно надано перевагу поясненням позивача над письмовими доказами відповідача.
Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу відповідача від Підприємства на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 17.02.2015 року по 23.02.2015 року податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.09.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 05.09.2012 року по 31.12.2014 року за результатами якої складено акт №186/2200/38147765 від 04.03.2015 року.
Висновками акта перевірки встановлено порушення:
-п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ста. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 1 241 295 грн;
- п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п. 138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на суму 1 148 776 грн.
На підставі висновків акта перевірки податковим органом 10.03.2015 року винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0000082200, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 551 618,75 грн, з яких 1 241 295 грн за основним платежем та 310 323,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №0000092200, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1435 970 грн, з яких 1 148 776 грн за основним платежем та 287 194 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство орендує автозаправні станції, зокрема, у ПП "Білий Аіст", у ПП "Радар", у ПП "Радар О", у ПП "Радар С", у ПП "Радар У", у ПП "Радар Л", у ТОВ "Садко", про що свідчать наявні у матеріалах справи договори оренди АЗС.
25.09.2012 року між позивачем (замовник) та Фермерським господарством "Золота рибка" (перевізник) укладені договори №1, та №2 на транспортування вантажів, відповідно до п.1.1 яких перевізник зобов`язується приймати до перевезення транспортними засобами нафтопродукти, котрі належать замовнику.
Крім того ФГ "Золота рибка" передало, а Підприємство прийняло у строкове безкоштовне користування наступні транспортні засоби: автомашина - DAF НОМЕР_7, причеп - НОМЕР_3, автомашина - DAF НОМЕР_8, причеп - НОМЕР_5, автомашина - DAF НОМЕР_6, причеп - НОМЕР_5, про що свідчать наявні у матеріалах справи договори оренди автотранспорту.
09.11.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Росукренергохолдінг" (постачальник) укладено договір №311-07 поставки нафтопродуктів, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у замовленні строки нафтопродукти, зокрема: бензин марок - А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, ДТ, паливо пічне побутове, скраплений газ та інше, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у договорі.
09.10.2013 року між позивачем (покупець) та ПП "Аріс" (продавець) укладено договір №091002, згідно з п.1.1 якого продавець зобов`язується на протязі дії даного договору передати покупцю у власність, а покупець - прийняти та оплатити нафто продукцію окремими партіями за цінами та кількості, котрі погоджуються сторонами у накладних.
Вказані обставини не є спірними між сторонами.
Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) об`єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, у тому числі, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп.14.1.181. Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. статті 198 податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: