ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № П/811/1586/16
адміністративне провадження № К/9901/56983/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 440/1137/19
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду (суддя К. М. Притула) від 12 лютого 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. В. Головко, А. В. Суховаров, Т. І. Ясенова) від 20 червня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 10 листопада 2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області в період з 19 лютого 2016 року по 13 березня 2017 року по невиконанню вимог статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, який затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", яка виразилася у недоведені до відома ОСОБА_1 змісту наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Кондрашенка С. Г. "По особовому складу" № 46 о/с від 19 лютого 2016 року під підпис та невидачі витягу з наказу;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області негайно вчинити дії по доведенню до відома ОСОБА_1 змісту наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Кондрашенка С. Г. "По особовому складу" № 46 о/с від 19 лютого 2016 року під підпис видати витяг з наказу;
- визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язки начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Кондрашенка С. Г. "По особовому складу" № 46 о/с від 19 лютого 2016 року та поновити ОСОБА_1 на роботі в органах Національної поліції на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Новоукраїнського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області з 19 лютого 2016 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19 лютого 2016 року по 13 березня 2017 року у розмірі 131221,53 грн.;
- стягнути з поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 15000,00 грн.
2. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року провадження у справі за даним адміністративним позовом закрито в частині визнання протиправним та скасування наказу від 19 лютого 2016 року № 46 о/с "По особовому складу", поновлення ОСОБА_1 на роботі в органах Національної поліції на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Новоукраїнського відділу поліції Головного управління Національної поліції в області з 19 лютого 2016 року.
3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № П/811/1586/16 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом прав.
5. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 23 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду (у складі колегії суддів: Бевзенка В. М. - судді-доповідача, суддів Білоуса О. В., Данилевич Н. А.) від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 28 вересня 2018 року.
7. 27 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
8. 17 жовтня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла відповідь на відзив.
9. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 травня 2020 року № 748/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 травня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
11. Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 лютого 2016 року позивач отримав у відділі кадрового забезпечення трудову книжку, яка містить відомості про його звільнення відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області № 46 о/с від 19 лютого 2016 року.
13. Крім того, в матеріалах справи міститься наказ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області "Про порушення службової дисципліни ОСОБА_1 та покарання винних" № 71 від 11 лютого 2016 року, згідно з пунктом 1 якого за порушення вимог статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статті 68 Конституції України та статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, керуючись статтями 2, 7, 8, 12, 14 статуту, заступника начальника відділу поліції ГУНП в області підполковника поліції ОСОБА_1 наказано звільнити зі служби в поліції.
14. З вказаним наказом позивач ознайомився 17 лютого 2016 року.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Залишаючи позовні вимоги без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що 19 лютого 2016 року, з врученням трудової книжки, позивачу стало відомо про порушення, на його думку, прав та законних інтересів в частині звільнення зі служби. Ознайомлення особи з записом у трудовій книжці щодо її звільнення, незалежно від змісту оскаржуваного наказу, свідчить про фактичну обізнаність особи про порушення її прав і у випадку непогодження з таким звільненням, надає право на звернення до суду з метою їх захисту.
16. Враховуючи, що жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду за захистом прав позивачем не наведено, відсутні такі й у матеріалах справи, суди дійшли висновку про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, що потягло за собою застосування статті 100 КАС України.
17. Доводи апелянта, що позовні вимоги про визнання протиправної бездіяльності, стягнення заробітної плати та моральної шкоди не обмежені процесуальним законом, а саме місячним строком для подачі позову до суду, суд апеляційної інстанції визнав їх необґрунтованими, оскільки вказані вимоги є похідними від вимоги про визнання протиправним звільнення позивача зі служби та зобов`язання поновити останнього на службі, тобто спір в цілому є таким, що виник у сфері проходження публічної служби.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, уважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
19. Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої та апеляційної інстанцій є помилковими та передчасними. Так, позивач не заперечує, що 19 лютого 2016 року йому було вручено трудову книжку, у якій міститься запис про звільнення з роботи, з посиланням на підставу - наказ № 46 о/с "По особовому складу", інших мотивацій трудова книжка не містила і не містить. При цьому, до сьогодні, незважаючи на письмові звернення позивача до відповідача щодо вручення йому в установленому законом порядку оскаржуваного наказу та доведення його змісту під підпис, відповідач здійснюючи бездіяльність ігнорує названу вимогу закону та порушує право позивача на оскарження в судовому порядку наказ.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
22. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. За правилами частини третьої статті 3 КАС України (в редакції від 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
25. Положеннями частини першої статті 99 КАС України (у редакції, чинній на час подання позову) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.