ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 335/7387/18
адміністративне провадження № К/9901/1067/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 335/7387/18 (2-а/335/247/2018)
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Т. С. Прокопчук, О. О. Круговий, А. В. Шлай) від 20 листопада 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - Управління ДМС України в Запорізькій області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому зазначив, що відповідач виніс постанову ПН МЗП №137570 від 20 червня 2018 року про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП) у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.
2. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2018 року позов задоволено.
Скасовано постанову серії ПН МЗП №137570 від 20 червня 2018 року про накладення адміністративного стягнення, винесену начальником Управління ДМС України в Запорізькій області Харіною О. Л., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень.
3. Не погодившись із прийнятим рішенням, Управління ДМС України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу.
4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу повернуто відповідачу на підставі частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з тим, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.
5. 09 січня 2019 року, не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року та справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження, оскільки вважають, що ухвала суду апеляційної інстанції є необґрунтованою, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
6. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду (у складі колегії суддів: судді-доповідача: Бевзенка В. М., суддів - Данилевич Н. А., Шарапи В. М.) від 08 лютого 2019 року клопотання задоволено та поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 25 лютого 2019 року.
7. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року № 757/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 травня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
9. Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
10. Станом на 21 травня 2020 року письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції, керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України, виходив з того, що апеляційна скарга підписана представником Управління ДМС України в Запорізькій області Прінь В. О. Водночас, долучена до матеріалів апеляційної скарги копія довіреності, видана начальником Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на ім`я Прінь В. О. є неналежним документом, що підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу, на вчинення такої дії, через те, що суперечить вимогам п. 5.27 "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003 та п. 70-72 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, оскільки остання засвідчена Завідувачем сектору документального забезпечення Богдан В., однак суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів наявності у особи, яка засвідчила вказану довіреність, а саме Богдан В., відповідних повноважень саме на засвідчення копії виданої довіреності.
12. За таких обставин вважаємо, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Управління ДМС України в Запорізькій області підписана представником за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва, у зв`язку з чим скаржнику слід визначитись, хто саме, з урахуванням зазначених осіб, які беруть участь у справі, є скаржником у даній справі з наведенням відповідного правового обґрунтування.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає її необґрунтованою та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі та перешкоджає відповідачу у доступі до правосуддя.
14. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що на підтвердження своїх повноважень представником відповідача Прінь В. О. було подано довіреність, засвідчену у встановленому законом порядку. А саме, відповідно до пунктів 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлення документів" (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07 квітня 2003 року), п. 48, 70 Інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, п. 1.7 Інструкції з діловодства в ДМС України, затвердженої наказом ДМС від 21 листопада 2014 року № 320 вказано напис "Згідно з оригіналом", посаду особи, що засвідчує - завідувач сектору документального забезпечення (служби діловодства), її ініціали та прізвище, а також особистий підпис. У верхньому правому куті аркуша проставлено штамп "Копія". Копія довіреності засвідчена печаткою служби діловодства Управління ДМС України у Запорізькій області та підписана керівником служби діловодства.
15. При цьому, скаржник наголошує на тому, що жоден із згаданих нормативно-правових актів не передбачає долучення документів що б свідчили про наявність у особи повноважень на засвідчення копії довіреності. Такі повноваження надані службі діловодства відповідно до законодавства. Також скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 803/641/18.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
17. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.