ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 826/4444/17
адміністративне провадження № К/9901/9381/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/4444/17
за позовом громадянина Іраку ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Громадянина Іраку ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя: Я. І. Добрянська) від 05 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. В. Епель, Л. В. Губська, О. В. Карпушова) від 27 березня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 28 березня 2017 року громадянин Іраку ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач, ДМС України), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ДМС України від 27 жовтня 2016 року № 534-16 про відмову у визнанні громадянина Іраку ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов`язати ДМС України повторно розглянути заяву громадянина Іраку ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2017 року відкрито провадження у справі.
3. 03 листопада 2017 року відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволено, внаслідок чого, позов залишено без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
5. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 04 квітня 2019 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду (у складі колегії суддів: Бевзенка В. М. - судді-доповідача, суддів Данилевич Н. А., Смоковича М. І.) від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою позивача та установлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 25 квітня 2019 року.
7. 25 квітня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року № 757/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 травня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до УДМС із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
12. В анкеті позивача, складеній УДМС щодо позивача особи, яка звернулась із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в графі 1.17.1 зазначено, що позивач володіє, як він повідомив, російською, англійською мовами на середньому рівні, а в реєстраційному листку від 23 червня 2016 року та в протоколі співбесіди з позивачем від 06 липня 2016 року зафіксовано, що за слів позивача, англійською та російською мовами він володіє вільно.
13. 23 червня 2016 року позивач засвідчив своїм підписом протокол ознайомлення з прийняттям рішень за заявою, правами і обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
14. 27 жовтня 2016 року ДМС України прийнято рішення № 534-16 про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
15. 25 листопада 2016 року УДМС України в Полтавській області складено відповідне повідомлення № 9, копія якого позивачу направлена поштою 28 листопада 2016 року та отримана ним особисто 06 березня 2017 року.
16. 28 березня 2017 року позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач пропустив визначений спеціальним законодавством п`ятиденний строк звернення до суду за відсутності поважних причин.
18. При цьому, доводи позивача про те, що він не міг зрозуміти, що йому необхідно оскаржити відмову ДМС від 27 жовтня 2016 року в наданні статусу біженця, оскільки не володіє українською мовою та не має юридичної освіти, що він належить до вкрай вразливої категорії осіб - шукачів притулку та через відсутність коштів не міг своєчасно скористатися послугами перекладача та правовою допомогою, тому шукав відповідну благодійну організацію, не спростовують факту пропуску ним строку звернення до суду за відсутності поважних причин, оскільки жодних доказів, які б підтверджували факт його своєчасного звернення, зокрема до органів ДМС, за отриманням безоплатної юридичної допомоги та/або перекладача не підтверджуються жодними доказами.
19. Крім того, аналізуючи доводи апеляційної скарги, суди також зазначили, що позивач самостійно звернувся до УДМС ще в червні 2016 року за наданням йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, в ході процедури розгляду його заяви (заповнення анкети, реєстраційного листка, складання протоколу співбесіди тощо) був обізнаний зі своїми правами (у відповідності до матеріалів міграційної справи УДМС залучався перекладач), зокрема своїм підписом посвідчив протокол ознайомлення, відповідно до якого йому роз`яснено право на адвоката та перекладача. Однак, жодних доказів того, що в період з червня 2016 року по 06 березня 2017 року - дату фактичного отримання позивачем копії оскаржуваного рішення ДМС від 26 жовтня 2016 року та протягом більше, ніж трьох тижнів після цього, він був позбавлений наданого йому права на правову допомогу та/або перекладача, намагався, але не мав практичної можливості його реалізувати, позивач суду не надав.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, уважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
21. Позивач, наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову та апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
24. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. За правилами частини третьої статті 3 КАС України (в редакції від 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
26. За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
27. Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
28. Аналогічні вимоги, щодо строку звернення до суду були закріплені Кодексом адміністративного судочинства України в його редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (стаття 99 КАС України).