ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2020 року
Київ
справа №814/739/17
адміністративне провадження №К/9901/3038/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інгул" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 (головуючий суддя Шляхтицький О.І., судді: Запорожан Д.В., Романішин В.Л.) у справі №814/739/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Інгул" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа Служба безпеки України про визнання протиправними дій, скасування наказів,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Інгул" (далі - ПАТ "Інгул", позивач) звернулось з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку, відповідач), третя особа - Служба безпеки України (далі - СБУ), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив:
визнати протиправними дії Мінекономрозвитку з винесення наказу від 30.11.2016 №2004;
скасувати наказ від 30.11.2016 №2004 в частині застосування до позивача спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності;
наказ від 25.04.2017 №611 в частині переведення позивача на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2017 позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2017 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ПАТ "Інгул" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Інгул" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 у справі №814/739/17.
Ухвалою суду від 18.05.2020 справу призначено до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 19.05.2020.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
В обґрунтування вимог касаційної скарги ПАТ "Інгул" посилається на те, що оскаржувані накази прийняті за відсутності факту правопорушення, поставлений товар, не є товаром військового призначення. Позивач вказує, що підставою для застосування санкцій є саме правопорушення, а не наявність відповідного подання. Направлене відповідачу подання Служби безпеки України не містило (і не могло містити) достатніх даних для обґрунтованого висновку про вчинення позивачем правопорушення. З урахуванням того, що факт порушення позивачем вимог законодавства в галузі державного експортного контролю відсутній, відповідачем безпідставно застосовано до позивача санкції. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2017.
Відповідачем та третьою особою подано до суду відзиви на касаційну скаргу.
Мінекономрозвитку зазначає, що підставою для видання оскаржуваних наказів стали подання СБУ, які за формою та змістом відповідали статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", відтак у відповідача не було підстав для не застосування до позивача спеціальних санкцій. Відповідач просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.
СБУ у відзиві, посилаючись на Закон України "Про контррозвідувальну діяльність" та "Про зовнішньоекономічну діяльність", вказує, що у разі отримання інформації щодо порушення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності чинного законодавства, СБУ як правоохоронний орган має право подавати Мінекономрозвитку подання про застосування спеціальних санкцій. З урахуванням встановлених судом обставин та застосованих норм права, рішення суду апеляційної СБУ вважає законним і обґрунтованим.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.01.2012 позивач уклав з ВАТ "Электроприбор" (м.Воронеж, Російська Федерація) контракт №4737, за умовами якого ПАТ "Інгул" зобов`язувався продати продукцію, згідно специфікацій. У відповідності до додаткової угоди від 16.12.2013 №11 контракт діяв до 31.12.2014.
На виконання взятих зобов`язань позивач у 2014 році поставив покупцю трансформатори живлення мережні відкриті низьковольтні типу ТПП, що підтверджується митними деклараціями, рахунками-фактурами та видатковими накладними.
У жовтні 2016 року на адресу позивача надійшло повідомлення Мінекономрозвитку про можливість застосування спеціальної санкції до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності в зв`язку з надходженням подання СБУ щодо порушення позивачем вимог Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" при здійсненні експортних операцій трансформаторів.
Наказом Мінекономрозвитку від 30.11.2016 №2004 "Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України" за порушення статей 482, 483 Митного кодексу України, статті 24 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" до позивача застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.
У вказаному наказі міститься посилання на подання СБУ від 13.09.2016 №2/4/3-31369 та від 19.11.2016 № 2/4/3-39641. Згідно зазначених подань позивачем у 2014 році до ВАТ "Электроприбор" (м.Воронеж, Російська Федерація) поставлено трансформатори. Основною сферою діяльності ВАТ "Электроприбор" є виготовлення окремих систем автоматизованого керування, що використовуються в авіаційній та ракетній техніці. Відповідно до листа управління військово-технічного співробітництва та експертного контролю Міністерства оборони України дані види трансформаторів використовуються у військовій сфері. Міністерство оборони вважає, що зазначені трансформатори відносяться до позиції ML11 Списку товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 №1807.
Крім цього, за даними державного підприємства "НАРП" дані трансформатори використовуються у складі прицільно-навігаційного комплексу фронтових бомбардувальників Су-24М. У поданнях містилася пропозиція відповідачу розглянути питання щодо застосування до позивача спеціальної санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.
Наказом відповідача від 25.04.2017 №611 "Про переведення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності" зупинена дія наказу від 30.11.2016 №2004 та переведено позивача на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
Не погодившись з діями та рішеннями Мінекономрозвитку, ПАТ "Інгул" звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому позивач просив визнати протиправними дії Мінекономрозвитку з винесення наказу від 30.11.2016 №2004; скасувати наказ від 30.11.2016 №2004 в частині застосування до позивача спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та наказ від 25.04.2017 №611 в частині переведення позивача на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що оскаржувані накази прийняті за відсутності факту правопорушення. Поставлені ним трансформатори не є товарами військового призначення. Листи ДП "НАРП" та управління військово-технічного співробітництва та експертного контролю Міністерства оборони України не носять нормативного характеру та суперечать постанові Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 №1807.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30.11.2016 №2004 "Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України" в частині публічного акціонерного товариства "Інгул" (пункт 1 переліку в додатку до наказу), скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.04.2017 №611 "Про переведення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності" в частині публічного акціонерного товариства "Інгул" (пункт 1 переліку в додатку до наказу).
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що застосування до позивача спеціальних санкцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності є безпідставним, оскільки відповідачем не доведено, що саме Міністерством економічного розвитку і торгівлі України встановлені порушення з боку позивача приписів статті 24 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Суд не встановив в діях позивача порушення, а спеціальні санкції, передбачені статтею 37 цього Закону, застосовуються лише за наявності факту порушення цього або пов`язаних з ним законів України.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції посилався на те, що позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачі надали суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. З урахуванням наявності належним чином оформленого подання СБУ, суд дійшов висновку, що спірні накази про застосування до позивача спеціальної санкції прийнято на підставі та у межах повноважень, визначених Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Суд вважав, що відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість оскаржуваних наказів з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ "Інгул" не підлягає задоволенню.
Згідно преамбули Закону України від 20.02.2003 №549-IV "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" (далі - Закон №549-IV) цей Закон регулює діяльність, пов`язану з державним контролем за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, з метою забезпечення захисту національних інтересів України, дотримання нею міжнародних зобов`язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях.
За приписами статі 24 Закону №549-IV порушеннями вимог законодавства в галузі державного експортного контролю є:
здійснення міжнародних передач товарів без отримання в установленому порядку дозволів, висновків чи документів про гарантії або здійснення таких передач на підставі дозволів, висновків чи документів про гарантії, отриманих шляхом подання підроблених документів чи документів, що містять недостовірні відомості;
укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно міжнародних передач будь-яких товарів або участь у їх виконанні в будь-який інший спосіб, ніж передбачений цим Законом, якщо суб`єкту господарювання стало відомо, що такі товари можуть бути використані іноземною державою або іноземним суб`єктом господарської діяльності з метою створення зброї масового знищення чи засобів її доставки;
здійснення міжнародної передачі товару, незважаючи на те, що суб`єкту господарювання стало відомо, що товар буде використано в інших цілях або іншим кінцевим споживачем, ніж це було визначено в зовнішньоекономічному договорі (контракті) чи пов`язаних з ним документах, на підставі яких було отримано дозвіл, висновок або міжнародний імпортний сертифікат;
навмисне приховання відомостей, які мають значення для вирішення питання про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката;
здійснення міжнародних передач товарів з порушеннями умов, визначених у дозволах, висновках чи міжнародних імпортних сертифікатах, у тому числі після внесення без погодження із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, змін до зовнішньоекономічного договору (контракту), що стосуються найменувань та реквізитів експортерів, імпортерів, посередників та кінцевих споживачів, а також найменувань товарів, зобов`язань про їх кінцеве використання та надання відповідних документів про гарантії;
проведення переговорів, пов`язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення експорту товарів, на поставки яких до відповідної іноземної держави встановлено часткове ембарго, виходячи з міжнародних зобов`язань України, без отримання відповідного позитивного висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю;
неподання або несвоєчасне подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, звітів та відповідних документів про підсумки проведення переговорів, зазначених у абзаці восьмому цієї статті, а також про фактично здійснені експорт та імпорт товарів на підставі отриманих дозволів, висновків чи міжнародних імпортних сертифікатів, а також про використання цих товарів у заявлених цілях;
створення перешкод для виконання службових обов`язків посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, та інших державних органів, що здійснюють державний експортний контроль, під час виконання ними своїх службових зобов`язань або невиконання законних вимог цих осіб;
безпідставна відмова в наданні інформації та документів, які вимагаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, або іншим державним органом, що здійснює державний експортний контроль у межах своїх повноважень, їх навмисне викривлення або приховування;
навмисне знищення документів, пов`язаних з укладанням та виконанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення міжнародних передач товарів, на підставі яких були отримані дозволи, висновки чи міжнародні імпортні сертифікати, до закінчення строку їх зберігання, передбаченого статтею 22 цього Закону.
Частина перша статті 37 Закону №959-ХІІ передбачає, що за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:
накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;
застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;
тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Відповідно до частин другої та третьої статті 37 Закону №959-ХІІ санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб`єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.
Згідно частини п`ятої статті 37 Закону №959-ХІІ індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.