ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2020 року
Київ
справа №803/3676/15
касаційне провадження №К/9901/27230/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 (судді: Каралюс В.М., Затолочний В.С., Матковська З.М.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2015 № 004331701 про зменшення за червень 2015 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 10178 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5089 грн; зобов`язати Луцьку ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на його користь податку на додану вартість в сумі 10178 грн.
Обґрунтовуючи позов, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що висновки контролюючого органу про порушення вимог пункту 198.4 статті 198, пункту 200.1, підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України є необґрунтованими. Позивач надав до перевірки всі документи про купівлю дизельного пального у резидентів, проте контролюючий орган необґрунтовано зробив висновок про придбання пального в кількості 3865 л за кордоном.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 16.12.2015 адміністративний позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 02.10.2015 № 004331701 про зменшення за червень 2015 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 10178 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5089 грн та зобов`язав Луцьку ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача податку на додану вартість в сумі 10178 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач включив до складу податкового кредиту за червень 2015 року сплачений податок на додану вартість в сумі 28687,18 грн за придбане на митній території дизельне пальне та в сумі 6895,82 грн за придбані автозапчастини, що підтверджено податковими накладними та додатком № 1 до акта перевірки. Наявність у позивача залишків пального на кінець звітного періоду також не свідчить про протиправність формування податкового кредиту, адже за законом нарахування податкового кредиту здійснюється у зв`язку з придбанням товару з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та незалежно від того, чи почали товари використовуватись в оподатковуваних операціях.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.10.2016 скасував постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 та відмовив у задоволенні позову повністю.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими висновки контролюючого органу про те, що позивач придбав за кордоном пальне в кількості 3865 л та у звітному періоді його не використав, однак фактично включив податок на додану вартість за цією операцією до складу податкового кредиту, що є порушенням пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України. Доводи позивача про те, що він не включав до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями з придбання пального за кордоном не підтверджені доказами, оскільки пальне неможливо розподілити, його використання має послідовний характер по мірі заправки транспортного засобу.
ФОП ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України. Наголошує на тому, що податковий кредит за червень 2015 року він сформував за оподатковуваними операціями під час здійснення основної діяльності - надання послуг з вантажних перевезень. Всі суми податку, які включені до податкового кредиту, відображені в податкових накладних та товарних накладних. Документальні докази придбання пального за кордоном та включення за цією операцією податку на додану вартість до податкового кредиту за червень 2015 року відсутні. Відповідно до вимог підпункту "а" пункту 198.1, абзаців 1, 2 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, тому скільки позивач використав та списав дизельного палива не має значення при оцінці правомірності формування податкового кредиту. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм закону - пунктів 198.1 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України та помилково скасовано судом апеляційної інстанції.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.11.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 18.05.2020 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 19.05.2020.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
Підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2015 № 004331701 за червень 2015 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 10178 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5089 грн слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті від 18.09.2015 № 4047/17-03/ НОМЕР_1 документальної позапланової виїзної перевірки, про порушення вимог пункту 198.4 статті 198, пункту 200.1, підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.
Порушення цих норм закону полягало у тому, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту за червень 2016 року податок на додану вартість в сумі 10178 грн за операціями, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, а саме за операціями з придбання товарів, місце придбання яких розташоване не на митній території України, унаслідок чого позивач за червень 2016 року завищив бюджетне відшкодування на цю суму податку.
Контролюючий орган вважає, що позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 10178 грн за операціями з придбання за кордоном товару - пального у кількості 3865 л.
В обґрунтування висновку про формування позивачем податкового кредиту за червень 2015 року за операціями з придбання товару за межами митної території України контролюючий орган зазначає, що позивач, який здійснює діяльність автомобільного вантажного транспорту, надав шляхові листи, товарно-транспортні накладні, міжнародні товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, залишки товарно-матеріальних цінностей (пального), відомості в яких свідчать, що станом на 01.06.2015 залишки пального у позивача становили 12931,01 л та станом на 30.06.2015 - 6916,77 л. У перевіреному періоді позивач придбав пальне в кількості 11170 л та відніс податок на додану вартість за цими операціями до податкового кредиту за червень 2015 року. Згідно з наданими до перевірки документами позивач у червні 2015 року списав на використання 17184,24 л пального, з яких 13319,24 л пального, придбаного на митній території України, та 3865 л пального, придбаного за межами митної території України. При цьому контролюючий орган вважає, що позивач за червень 2015 року завищив податковий кредит за операціями з придбання пального за межами митної території України в кількості 3865 л в сумі 10178 грн, визначивши цю суму виходячи зі сплаченої у червні вартості пального 15,80 грн за 1 л, придбаного в ТОВ Синергія 1999.
Позивач заперечує факт віднесення за червень 2016 року до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 10178 грн за операціями з придбання товару (пального) за межами митної території України і надав розрахунок сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування за цей період (а.с. 58), згідно з яким до податкового кредиту та бюджетного відшкодування ним віднесено податок на додану вартість в загальній сумі 35583,00 грн, у тому числі в сумі 28687,18 грн за операціями з придбання у червні 2016 року пального у резидентів - ТОВ "Синергія", ПП "Укрпалетсистем" та ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" на території України, та в сумі 6895,82 грн за операціями з придбання інших товарів (автозапчастин). Серед таких операцій відсутні операції з придбання пального за кордоном.
Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з абзацом 4 пункту 198.3 статті 198 ПК право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.4 статті 198 ПК якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Згідно з абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: