ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2020 року
Київ
справа №640/14132/16-а
провадження №К/9901/21908/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного комісаріату про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Харківського обласного комісаріату, за касаційною скаргою Харківського обласного комісаріату на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мельнікової Л.В., Бенедик А.П., Донець Л.О. від 01 березня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату щодо відмови у поверненні йому посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби або видачі дубліката цього посвідчення та зобов`язати відповідача видати йому таке посвідчення або його дублікат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при зверненні із заявами про видачу посвідчення, в порушення частини шостої статті 18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", не було додано доказів, які б свідчили про факт його перебування на утриманні сина, який загинув під час проходження військової служби.
3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року постанову Київського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2016 року скасовано. Прийнято нову постанову про часткове задоволення позову.
Визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка виразилася у відмові видати ОСОБА_1 дублікат посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби серії НОМЕР_1, отриманого 27 березня 1996 року у Жовтневому районному військовому комісаріаті м. Харкова.
Зобов`язано Харківський обласний військовий комісаріат надати ОСОБА_1 дублікат посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби серії НОМЕР_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд вказав на те, що статус "члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" ОСОБА_1 набув у 1993 році, а тому вимога відповідача про надання доказів, які б свідчили про факт його перебування на утриманні сина, який загинув під час проходження військової служби, є необґрунтованою та такою, що порушує його право на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби або його дубліката.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Харківський обласний військовий комісаріат, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернувся із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком військовослужбовця ОСОБА_2, який 06 жовтня 1993 року загинув під час виконання військової служби.
7. 27 березня 1996 року ОСОБА_1 Жовтневим районним військовим комісаріатом м. Харкова було видано посвідчення члена сім`ї загиблого, яке на вимогу цього ж комісаріату, з посиланням на те, що збереження посвідчень у пільговика законодавством, чинним на той час, не було передбачено, повернуто останньому.
8. 28 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про повернення йому раніше отриманого посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби або видати дублікат цього посвідчення.
9. Листом від 08 серпня 2016 року № 1811-ВСЗ Харківський обласний військовий комісаріат відмовив у встановленні йому статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (померли) під час проходження військової служби, мотивуючи відмову відсутністю документа, якій би підтверджував факт його знаходження на утриманні сина. Відмова у наданні посвідчення вмотивовано тим, що в супереч положень частини шостої статті 18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, позивачем до звернення не надано доказів, які б посвідчували факт перебування його на утриманні сина.
10. Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
11. Касаційна скарга Харківського обласного військового комісаріату обґрунтована ти, що на момент звернення із заявою про повернення раніше отриманого посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби або видачу дублікату цього посвідчення ОСОБА_1 не було дотримано вимоги Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме: не надано доказів, які б свідчили б про факт перебування його на утриманні сина, який загинув під час виконання військової служби.
12. У запереченні на касаційну скаргу, ОСОБА_1, посилаючись на законність рішення апеляційного суду, просить залишити його без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. За правилами пункту 1 першого статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.