ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2020 року
Київ
справа №813/6584/13-а
адміністративне провадження №К/9901/19387/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 року (суддя Сидор Н.Т.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 року (головуючий суддя Довгополов О.М., судді: Затолочний В.С., Кузьмич С.М.)
у справі № 813/6584/13-а (№ 876/12997/13)
за позовом Адвокатського об`єднання "Львівське обласне об`єднання адвокатів"
до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання податкової консультації недійсною, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2013 року Адвокатське об`єднання "Львівське обласне об`єднання адвокатів" (далі - позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів (після реорганізації - Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області) (далі - відповідач, податковий орган) в якому просило визнати недійсною податкову консультацію; визнати протиправними дії посадових осіб відповідача, що полягають в ухиленні від виконання обов`язку, визначеному п. 1 ст. 52 Податкового кодексу України, шляхом послідовного та беззмістовного цитування норм Податкового кодексу України та ненаданні конкретних відповідей на питання; зобов`язати відповідача надати податкову консультацію з певних питань.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 04.10.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 року, адміністративний позов задовольнив частково.
Зобов`язав податковий орган надати позивачу податкову консультацію з таких питань:
- Чи слід адвокатському об`єднанню "Львівське обласне об`єднання адвокатів" при веденні бухгалтерського і податкового обліку відносити суму отриманих від учасників (адвокатів) членських внесків до сум валового доходу;
- Чи слід адвокатському об`єднанню "Львівське обласне об`єднання адвокатів" сплачувати податок на прибуток із коштів, отриманих останнім як членські внески його учасників (адвокатів), якщо так, то у якому розмірі;
- Чи виникнуть у адвокатського об`єднання "Львівське обласне об`єднання адвокатів" зобов`язання перед податковим органом за наслідками внесення учасниками (адвокатами) членських внесків у випадку переходу адвокатського об`єднання "Львівське обласне об`єднання адвокатів" на загальну систему оподаткування, якщо так, то стосовно яких податків та у якому розмірі.
В решті позовних вимог відмовив.
При розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податкова консультація повинна містити корисну інформацію у вигляді певних рекомендацій, роз`яснень і тлумачень змісту закону, термінології тощо. Однак із змісту оскаржуваної податкової консультації вбачається, що податковий орган лише процитував певні норми Податкового кодексу України без надання жодних відповідей на поставлені позивачем питання.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до неможливості визнання спірної податкової консультації недійсною та дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.
У запереченні на касаційну скаргу позивач стверджує, що податковий орган не добросовісно виконав свої повноваження, визначені чинним законодавством, просить залишити судові рішення без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.07.2013 року позивач звернувся до податкового органу із заявою про надання податкової консультації з таких питань: чи слід позивачу при веденні бухгалтерського і податкового обліку відносити суму отриманих від учасників (адвокатів) членських внесків до сум валового доходу; чи слід позивачу сплачувати податок на прибуток із коштів, отриманих останнім як членські внески його учасників (адвокатів), якщо так, то у якому розмірі; чи виникнуть у позивача зобов`язання перед податковим органом за наслідками внесення учасниками (адвокатами) членських внесків у випадку переходу на загальну систему оподаткування, якщо так, то стосовно яких податків та у якому розмірі.
Листом від 06.08.2013 року № 1996/10/15-3009/77 податковий орган надав податкову консультацію наступного змісту (арк. с. 11):
"Статтею 157 ПКУ встановлено порядок оподаткування неприбуткових установ та організацій.
Відповідно до пункту 157.5 статті 157 ПКУ встановлено, що від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "г" пункту 157.1 статті 157, отримані у вигляді разових або періодичних внесків, відрахувань засновників і членів. Підпункт "г" пункту 157.1 статті 157 ПКУ застосовується до неприбуткових організацій та установ, які є іншими, ніж визначені в підпункті "б" цього пункту, юридичними особами, діяльність яких не передбачає отримання прибутку згідно з нормами відповідних законів.
Для платників, які перебувають на загальній системі оподаткування, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134 ПКУ).
Статтею 135 ПКУ встановлено порядок визначення доходів та їх склад, зокрема відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПКУ доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються, відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.