ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2020 року
Київ
справа №808/1433/16
касаційне провадження №К/9901/19252/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2016 (суддя Стрельнікова Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 (судді: Дадим Ю.М., Богданенко І.Ю., Уханенко С.А.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Пологівської ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 № 0001421304 про визначення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 22259 грн за основним платежем та в сумі 11129,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, вимогу від 05.04.2016 № 000105130 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 51492,54 грн та рішення від 18.04.2016 № 0001411304 про застосування штрафних санкцій в сумі 5149,25 грн за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску в сумі 51492,54 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час перевірки він надав відповідачу усі підтверджуючі та належним чином оформлені документи щодо здійснення фінансово-господарської діяльності протягом 2014 - 2015 років з перевезення вантажів автомобільним транспортом. Перевезення виконані за допомогою автомобільного транспорту та за участю оформлених у позивача найманих осіб. Розрахунки з придбаних товарів з метою використання у такій господарській діяльності позивач здійснив у безготівковій формі. Усі понесені витрати та отриманий дохід підтверджено належним чином оформленими первинними документами.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 09.08.2016 адміністративний позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 № 0001421304 про визначення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 22259 грн за основним платежем та в сумі 11129,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, вимогу від 05.04.2016 № 000105130 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 51492,54 грн та рішення від 18.04.2016 № 0001411304 про застосування штрафних санкцій в сумі 5149,25 грн за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску в сумі 51492,54 грн. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Пологівської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір в сумі 900,30 грн.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.10.2016 залишив без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2016.
Пологівська ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права: пункту 44.6 статті 44, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податку з доходів фізичних осіб, пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Посилаючись на обставини, що вказані в акті перевірки, та доводи, що наводилися в судах попередніх інстанцій щодо непідтвердження витрат за господарськими операціями первинними документами, зазначає про правомірність оскаржуваних актів індивідуальної дії.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.11.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 18.05.2020 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 19.05.2020.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
Відповідач провів документальну планову виїзну перевірку позивача, який перебував на загальній системі оподаткування, щодо дотримання вимог податкового законодавства з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, правильності застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку за період з 01.07.2015 по 31.12.2015, за результатами якої склав акт від 05.04.2016 № 624/08-15-13-04/ 3047619952 .
На підставі акта перевірки контролюючий орган прийняв оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 № 0001421304 про визначення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 22259 грн за основним платежем та в сумі 11129,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, вимогу від 05.04.2016 № 000105130 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 51492,54 грн та рішення від 18.04.2016 № 0001411304 про застосування штрафних санкцій в сумі 5149,25 грн за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску в сумі 51492,54 грн.
Підставою для визначення позивачу грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб слугували висновки контролюючого органу про порушення вимог пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні за 2014 - 2015 роки до складу витрат, що враховуються при визначенні сукупного чистого доходу, витрат в загальній сумі 148393,36 грн, зокрема:
витрат в сумі 33500 грн на придбання товару (запасних частин) у ТОВ "Мірошник", реальне вчинення яких не підтверджено з огляду на те, що позивач надав видаткову накладну від 15.05.2014 №119, однак у банківській виписці про операції за 15.05.2014 відсутні відомості щодо перерахування позивачем на рахунок ТОВ "Мірошник" суми 33500 грн, а інших первинних документів, які підтверджують факт оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, а саме чеків про оплату та платіжних доручень, до перевірки не надано;
витрат в сумі 15733,36 грн на придбання товару у ФОП ОСОБА_2, реальне вчинення яких не підтверджено з огляду на те, що позивач надав видаткову накладну від 12.12.2014 № SP00000340 та рахунок-фактуру від 12.12.2014 № SP00000341 на суму 15733,36 грн на придбані автошини 10.00. R20-16 Triangle TR657 у кількості 4 штук, однак у банківській виписці про операції за 12.12.2014 відсутні відомості щодо перерахування позивачем на рахунок ФОП ОСОБА_2 15733,36 грн, а інших первинних документів, які підтверджують факт оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, а саме чеків про оплату та платіжних доручень, до перевірки не надано;
витрат в сумі 71823,73 грн на придбання паливно-мастильних матеріалів, реальність яких не підтверджена з огляду на те, що позивач надав первинні документи: товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийому виконаних робіт, подорожні листи, згідно з якими загальний кілометраж (відстань), на який здійснювалися вантажні автоперевезення, з урахуванням перегону, у 2014 році становить 63336 км. Відповідно до акта контрольного вимірювання норм витрат пального, який був наданий ФОП ОСОБА_1, підприємець затвердив середню норму використання пального на автомашини КАМАЗ 5320 та 53212 - 48 літрів/100 км. Отже, при загальному кілометражі (відстані) у 63336 км, на якій здійснювалися вантажні автоперевезення, повинно бути витрачено 30401,28 л дизельного пального. Натомість, ФОП ОСОБА_1 відповідно до рахунків та видаткових накладних, перелік яких наведено на сторінці 11 акта перевірки, до складу витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей відніс паливно-мастильні матеріали: дизельне пальне, яке було придбане підприємцем для надання автоперевезень, у кількості 36561,12 л, що свідчить про перевитрати використаного пального на 6159,84 л (36561,12л - 30401,28л) в загальній сумі 71823,73 грн;
витрати за І півріччя 2015 року в сумі 8756,05 грн за придбання товару, які реально не підтверджені з огляду на те, що у книзі обліку доходів та витрат 17.03.2015 до графи 5 (загальна вартість придбаних ТМЦ) відповідно до банківських виписок по р/р № НОМЕР_2 ЗАП.РУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Запоріжжя включено 15726,88 грн, проте оплата відповідно рахунку № 0433394 ПП "Укрпалетсистем" від 17.03.2015 становить 6970,83 грн, тобто витрати в сумі сформовані неправомірно;
витрати за І півріччя 2015 року в сумі 18580,22 грн на придбання товару, які реально не підтверджені з огляду на те, що у книзі обліку доходів та витрат (ф.10) 17.03.2015 до графи 5 (загальна вартість придбаних ТМЦ) 26.06.2015 було включено цю суму без зазначення реквізитів документів та надання підтверджуючих документів (видаткових накладних, рахунків, чеків, платіжних доручень).
Підставою для визначення позивачу за вимогою від 05.04.2016 № 000105130 недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 51492,54 грн та застосування за рішенням від 18.04.2016 № 0001411304 штрафних санкцій в сумі 5149,25 грн відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у зв`язку з ненарахуванням позивачем цієї суми єдиного внеску, слугували висновки контролюючого органу про порушення пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки позивачка недонарахувала єдиний внесок за 2014 рік у сумі 42006,85 грн та за 2015 рік у сумі 9485,69 грн у наслідок заниження суми зазначеного вище доходу (прибутку), отриманого від підприємницької діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК) базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 177.1 статті 177 ПК доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
У пункті 177.2 статті 177 ПК визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.