ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2020 року
Київ
справа №826/23887/15
адміністративне провадження №К/9901/25374/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2016 (суддя - Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді: Твердохліб В.А., Троян Н.М.) у справі № 826/23887/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - МГУ ДФС) від 17.07.2015 №0000724102.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016, в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування своїх вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що попередніми судовими інстанціями було безпідставно відхилено, як доказ реальності спірних операцій подані позивачем первинні документи, не досліджено належним чином зміни майнового стану учасників розглядуваних операцій, наслідком чого стало прийняття неправильних по суті спору рішень. Крім того, зазначає, що обставини, встановлені у кримінальній справі в силу приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, не можуть розглядатися як правові наслідки дій чи бездіяльності ОСОБА_1 у даній справі, оскільки незалежно від того, що ОСОБА_1 підписував чи не підписував певні документи, поставка нафтопродуктів відбулася і саме цей факт має з`ясовуватися судами як такий, що надає право на формування податкового кредиту.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за серпень, жовтень-грудень 2012 року, січень 2013 року, податку на прибуток за 2012-2013 роки по взаємовідносинам з ТОВ "ГазУкраїна-2020".
За результатами проведеної перевірки складено акт від 02.07.2015 № 706/28-10-41-20/20077720, в якому відображено висновок про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму у розмірі 74993970 грн.
Позиція контролюючого органу ґрунтується на наступних обставинах:
у висновку експертизи українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ від 07.05.2014 № 106/1, підпис на первинних документах за результатами виконання такого правочину та у самому правочині, додатках до нього, специфікації, актах приймання-передачі, видаткових та податкових накладних виконані не директором ТОВ "ГазУкраїна-2020" ОСОБА_1, а іншою особою;
відсутності у ТОВ "ГазУкраїна-2020" трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торговельного обладнання, а також не підтвердження часу здійснення спірних операцій;
показань при допиті в якості свідка, у кримінальному провадженні від 11.03.2014 № 4201400000000000076, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364, ч.2 ст. 366 Кримінального кодексу України, директора ТОВ "ГазУкраїна-2020" ОСОБА_1 у протоколі допиту від 23.03.2014, який показав, що переоформив ТОВ "ГазУкраїна-2020" на прохання за грошову винагороду без мети займатись підприємницькою діяльністю. Також повідомив, що отримував заробітну плату за те, що рахувався директором вказаного товариства і не вникав в те, в якій незаконній діяльності використовується товариство. Де знаходяться печатки та фінансові документи ТОВ "ГазУкраїна-2020" йому невідомо, так само, як невідомо, хто фактично використовував такі печатки та на яких документах. Про факт укладення угоди між ПАТ "Нафтогаз України" та ТОВ "ГазУкраїна-2020" він дізнався із ЗМІ.
Викладені обставини контролюючим органом були розцінені як доказ укладення позивачем правочину з ТОВ "ГазУкраїна-2020" без мети настання відповідних правових наслідків, та як свідчення участі позивача і його контрагента у схемі для мінімізації податкових зобов`язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у податковому і бухгалтерському обліку фіктивних (безтоварних) господарських операцій.
17.07.2015 на підставі названого акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000724102, згідно з яким нараховано суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 74993970 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37496985 грн.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за спірний період на загальну суму у розмірі 74993970 грн. фактично є недійсними та виписані позивачу на підставі нікчемного правочину; ТОВ "ГазУкраїна-2020", податкові накладні якого стали підставою для формування ПАТ "Нафтогаз України" податкового кредиту, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановленої особи від імені особи, яка заперечує свою участь у діяльності цього товариства, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, у зв`язку з чим віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Також суди зазначили, що господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову "вигоду" у вигляді зниження податкового навантаження, а обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.