ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2020 року
Київ
справа №817/307/17
адміністративне провадження №К/9901/4649/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 (суддя - Недашківська К.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 (головуючий суддя - Кузьменко Л.В., судді: Іваненко Т.В., Франовська К.С.) у справі №817/307/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій,-
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному), в якому просив визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016 № 0004121303, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15486,71 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.12.2016 №Ф-41 по єдиному внеску у розмірі 18607,84 грн.; рішення №0004111303 від 29.12.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1894,41 грн.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному від 29.12.2016 №0004121303, в частині визначення грошового зобов`язання на суму у розмірі 3379,80 грн. (в тому числі: за основним платежем - 2703,84 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 675,96 грн.).
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ДПІ у м. Рівному від 29.12.2016 № Ф-41, в частині визначення суми недоїмки у розмірі 5978,45 грн.
Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску ДПІ у м. Рівному від 29.12.2016 №0004111303, в частині визначення суми штрафу у розмірі 633,85 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову, ДПІ у м. Рівному оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2017, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у м. Рівному посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України та зазначає, що при розрахунку чистого доходу фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування враховує лише витрати, пов`язані з отриманням доходу поточного року та фактичній оплаті.
У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позову постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Рівному проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015.
За результатами проведеної перевірки складно акт від 07.11.2016 №143/2122104358/17-16-13-03, в якому, зокрема, відображено висновок про порушення позивачем:
на підставі пунктів 164.1, 164.3 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України відповідачем донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у розмірі 12389,37 грн. за 2015 рік.
пункту 2 частини 1 статті 7, частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в результаті чого позивачу донараховано єдиний внесок в сумі 18607,84 грн., в тому числі: за 2014 рік - 672,49 грн., за 2015 рік - 17935,35 грн.;
статті 9, пункту 2 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме: несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що сплачується фізичною особою-підприємцем в сумі 816,27 грн. за терміном сплати 10.02.2014;
На підставі названого акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016 № 0004121303, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15486,71 грн., в т.ч. 12389,37 грн. - за основним платежем, 3097,34 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.12.2016 №Ф-41 по єдиному внеску у розмірі 18607,84 грн.; рішення №0004111303 від 29.12.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1894,41 грн.
Як встановлено судами, доводи контролюючого органу, що розбіжності у валових витратах за 2015 рік на суму 19425,95 грн., які виникли в результаті порушення позивачем пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, обґрунтовано тим, що до складу витрат неправомірно віднесено частину вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів, добових та інших витрат водіїв, які були використані при наданні (реалізації) послуг міжнародного перевезення вантажів у звітному періоді, але не оплачені замовниками таких послуг, що, на думку відповідача, не відповідає фактичній сумі отриманого позивачем у 2015 році валового доходу та які не приймали участь в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Однак, дане твердження фіскального органу спростовується наданими до перевірки та описаними в акті перевірки первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення витрат до складу валових, зокрема: рахунок №122/12 від 07.12.2015, акт виконаних робіт від 07.12.2015, міжнародна товарно-транспортна накладна (СМК) №260760 від 02.12.2015, звіт про використання коштів, виданих на відряджений або під звіт №1/12 від 18.12.2015 та відомість на списання дизпалива, яке використане при виконанні вказаних послуг, рахунок №134/12 від 28.12.2015, акт виконаних робіт від 28.12.2015, міжнародна товарно-транспортна накладна (СМК) від 22.12.2015, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №2/12 від 31.12.2015, відомості на списання дизпалива, яке використане при виконанні вказаних послуг.