ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2020 року
Київ
справа №820/5402/16
адміністративне провадження №К/9901/36955/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Желєзного І.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного природного парку "Дворічанський" в особі Служби державної охорони на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року у складі судді Зінченко А.В. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, у складі колегії суддів: Ральченка І.М. (головуючий), суддів: Катунова В.В., Бершова Г.Є. у справі за позовом Дочірнього підприємства "Бірюк" (далі - ДП "Бірюк") до Національного природного парку "Дворічанський" в особі Служби державної охорони (далі - НПП "Дворічанський") про скасування припису,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ДП "Бірюк" звернулоя до суду з позовом, у якому просить скасувати припис Служби державної охорони природно-заповідного фонду Національного природного парку "Дворічанський" №6 від 5 вересня 2016 року про усунення порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
2. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 21 листопада 2016 року адміністративний позов задовольнив.
Скасував припис Служби державної охорони природно-заповідного фонду Національного природного парку "Дворічанський" №6 від 5 вересня 2016 року про усунення порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
2.1 Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що викладені в приписі вимоги щодо заборони підгодівлі диких тварин та демонтування мисливських веж на території урочища "Заливне-1" в межах господарської зони НПП "Дворічанський" є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідачем не було надано до суду правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, та враховуючи офіційно зареєстровану діяльність мисливського господарства ДП "Бірюк", суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис Служби державної охорони природно-заповідного фонду НПП "Дворічанський" №6 від 5 вересня 2016 року підлягає скасуванню.
3. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 березня 2017 року постанову суду першої інстанції змінив в частині підстав та мотивів прийнятого рішення. В іншій частині - залишив без змін.
3.1 Змінюючи постанову суду першої інстанції в частині підстав та мотивів та підтримуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми частини 4 статті 7 Закону України від 16 червня 1992 року №2456-XII "Про природно-заповідний фонд України" (далі - Закон №2456-XII), оскільки межі НПП "Дворічанський" визначені відповідно до проекту створення його території.
3.2 Щодо підстав задоволення позову суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач здійснює свою господарську діяльність на підставі договорів про умови ведення мисливського господарства від 7 вересня 2004 року, укладеного між Державним лісогосподарським об`єднанням "Харківліс" та ДП "Бірюк", про умови ведення мисливського господарства від 9 січня 2008 року, укладеного між Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ДП "Бірюк", якими визначено, що ДП "Бірюк" має право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.
3.3 Наказом №0204-01 від 2 квітня 2012 року"Про визначення відтворювальної ділянки на території мисливських угідь ДП "Бірюк", затвердженого директором ДП "Бірюк" та погодженого ДП "Куп`янське ЛГ", Дворічанською РДА, для забезпечення охорони та відтворення копитних, хутрових тварин та пернатої дичини, що мешкає на території угідь мисливського господарства ДП "Бірюк", у тому числі в НПП "Дворічанський", створено відтворювальну ділянку в межах обходу №2 відповідно карти-схеми (додаток №1) загальною площею 7023 га, на термін до 1 січня 2017 року.
3.4 З огляду на те, що відповідачем надавались позивачу 5 вересня 2013 року, 25 грудня 2014 року погодження на діяльність ДП "Бірюк" з влаштування підгодівельних майданчиків, годівниць, а також встановлення вишок для спостереження за дикими тваринами, зазначені в акті перевірки обставини не є порушенням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.
3.5 За наведених обставин суд апеляційної інстанції зробив узагальнюючий висновок про те, що аналізуючи виявлені в акті обстеження (перевірки) від 5 вересня 2016 року та протокольному рішенні від 19 березня 2015 року порушення природоохоронного законодавства та вимоги припису, колегія суддів не може вважати спосіб їх усунення, визначений у приписі обґрунтованим, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між виявленими порушеннями та наявністю спостережних веж та годівниць, та відношення ДП "Бірюк" до таких порушень, тобто їх знесення жодним чином не призведе до усунення порушень.
4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:
4.1 5 вересня 2016 року працівниками державної охорони НПП "Дворічанський" проведено перевірку додержання ДП "Бірюк" законодавства про охорону навколишнього природного середовища та природно - заповідний фонд, за наслідками якої відповідачем винесено припис №6 про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства у такий спосіб: прибрати мисливські вежі та годівниці, які розташовані на території урочища "Заливне-1" (лісові квартали №32, 35, 38) в межах НПП "Дворічанський"; припинити підгодівлю диких тварин на території урочища "Заливне-1" в межах НПП "Дворічанський".
4.2 За змістом припису встановлено, що в ході обстеження стану природних комплексів та об`єктів, які розташовуються в межах території НПП "Дворічанський", визначених Проектом створення НПП "Дворічанський", а саме урочище "Заливне-1", встановлено зведення трьох мисливських веж та поблизу веж облаштовані підгодівельні майданчики для диких тварин, що є грубим порушенням статей 21, 18 Закону №2456-XII та пункту 4.3 Положення про НПП "Дворічанський".
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
5.1 Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ним порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував норми частини 4 статті 7 Закону №2456-ХІІ. Однак суд апеляційної інстанції вказане порушення усунув і обґрунтовано вказав на те, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
5.2 Також відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин норми статті 21 Закону №2456-ХІІ, які регулюють господарську діяльність, до якої належить і мисливство, у межах господарської зони природно-заповідного парку. Така діяльність здійснюється з урахуванням вимог статті 18 цього Закону щодо зони антропогенних ландшафтів.
5.3 Щодо порушення норм процесуального права особа, яка подала касаційну скаргу зауважує, що суди попередніх інстанцій не повно і необ`єктивно дослідили докази по справі, що вплинуло на висновки судів про задоволення позову.
6. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу. Аргументи відповідача зводяться до того, що суди попередніх інстанцій повно і об`єктивно встановили обставини у справі, при цьому правильно застосували норми матеріального права і не допустили порушення норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення, тому відсутні підстави для її задоволення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Повноваження відповідача у спірних правовідносинах регулюються Законом №2456-ХІІ. Відповідно до статей 60, 61 цього Закону охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони. Посадові особи служби державної охорони природно-заповідного фонду України мають право, у тому числі: безперешкодно відвідувати підприємства, установи, організації, судна та інші транспортні засоби в межах відповідних територій, об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон для перевірки додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища та природно-заповідний фонд; давати обов`язкові для виконання приписи з метою усунення порушень, виявлених у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
10. Отже суд касаційної інстанції констатує, що оскаржений припис відповідачем прийнято у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом.
11. Щодо регулювання спірних правовідносин суд касаційної інстанції зауважує, що вони регулюються Законом №2456-ХІІ та прийнятими на його виконання нормативними актами. Відповідно до преамбули Закону №2456-ХІІ цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів. Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.
12. Відповідно до статей 3 та 8 Закону №2456-ХІІ до природно-заповідного фонду України належать у тому числі національні природні парки. Збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується, у тому числі, шляхом додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської діяльності.
13. Статтею 20 Закону №2456-ХІІ визначено, що Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.
14. Згідно статті 21 цього Закону на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:
заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;
зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони;