ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2020 року
Київ
справа №809/12/17
адміністративне провадження №К/9901/40125/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 (суддя Могила А.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 (головуючий суддя Глушко І.В., судді: Большакова О.О., Макарик В.Я.) у справі №809/12/17 за позовом Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Коломийська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ОДПІ, позивач) звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1, відповідач), у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просив стягнути в дохід Державного бюджету України податковий борг у сумі 13141,37грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017, позов задоволено частково.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.07.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 у справі №809/12/17
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги №809/12/17 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2020 прийнято матеріали справи до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 19.05.2020.
В обґрунтування касаційної скарги, з урахуванням уточнень до касаційної скарги, позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, судами допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи. На думку позивача, висновки судів про відмову у задоволенні позовних вимог не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Податковий орган вказує, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, а не правомірності нарахування податкового боргу, відтак предметом доказування у даній справі мають бути обставини, що свідчать про наявність підстав можливого стягнення податкової заборгованості. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення у цій частині, яким позов задовольнити.
Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 16.12.2014 зареєстровано фізичною особо-підприємцем, що підтверджується копією Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.12.2016.
На підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 15.06.2016 №600 та згідно направлень на перевірку від 15.06.2016 №731, 732, у присутності ФОП ОСОБА_1 посадовими особами податкового органу проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що належить суб`єкту господарської діяльності ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт від 22.06.2016 №71/09-19-21-11/1/ НОМЕР_1, у якому встановлено, що відповідачем здійснено роздрібну торгівлю алкогольними напоями - вином "Портвейн 333" 0,7л, міцністю 17,5% за ціною 23грн. за пляшку, тобто за ціною нижчою за встановлену мінімальну роздрібну ціну на такі напої - 27грн. Крім того, контролюючим органом встановлено факт продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб`єктом господарювання, що не має статусу суб`єкта господарювання громадського харчування, зокрема - пива "Микулинецьке" на розлив, ємкістю 0,5л. по ціні 10грн.
В наданих письмових поясненнях від 22.06.2016 відповідачем підтверджено продаж алкогольного напою - вина "Портвейн 333" 0,7л за ціною, нижчою за встановлену мінімальну роздрібну ціну, та продаж алкогольного напою - пива "Микулинецьке" на розлив, ємкістю 0,5л по ціні 10грн.
На підставі викладеного, позивачем зроблений висновок про порушення відповідачем вимоги статті 15-3 Закону України від "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", пункту 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв".
ОДПІ прийнято рішення від 01.07.2016 №0000294002, яким до відповідача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 16800,00грн., у тому числі за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці підприємством, яке не має статусу суб`єкта господарювання громадського харчування - 6800,00грн, за торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні - 10000,00грн.
Контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 25.08.2016 №1516-17, згідно з якою загальна сума податкового боргу платника податків за погодженими грошовими зобов`язаннями станом на 24.08.2016 становила 16800грн. Вказану вимогу надіслано контролюючим органом у встановленому законом порядку та у зв`язку з поверненням згідно довідки поштового відділення ф.20 з відміткою "за закінченням терміну зберігання" вважається врученою відповідачу.
Оскільки податковий борг відповідачем не сплачено в повному обсязі, ОДПІ звернулась в суд з позовною заявою про його стягнення в дохід Державного бюджету України в судовому порядку. З урахуванням часткової сплати штрафних санкцій, за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 13141,37грн., що складається з основного боргу у розмірі 13000грн. та пені у розмірі 141,37грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017, позов задоволено частково. Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_1 в дохід бюджету податкового боргу в сумі 6341грн. 37коп. У задоволенні решти позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що з урахуванням часткової сплати штрафних санкцій, за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 13141,37грн. Водночас суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки 22.06.2016 здійснення торгівлі пивом за адресою місця торгівлі, яка зазначена у виданій ліцензії серії НОМЕР_2 на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, відповідачем не порушено вимоги статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що відповідно, виключає застосування до позивача фінансових санкцій.
Разом з тим, оскільки позивачем доведено факт порушення відповідачем вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008 №957 та вказане не заперечується відповідачем, рішення від 01.07.2016 №0000294002 в частині застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 10000,00грн. є правомірним, а позовні вимоги про їх стягнення є підставними та обґрунтованими.
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій надано правову оцінку правомірності застосування до відповідача штрафних санкцій, встановлювались обставини доказування вчинення порушення відповідачем вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", розгляду підлягала правомірність рішення ОДПІ від 01.07.2016 №0000294002, яким до відповідача застосовано фінансові санкції.
При цьому, судами залишено поза увагою, що вимогою заявленого контролюючим органом позову є стягнення податкового боргу, а не правомірності нарахування податкового зобов`язання.
З урахуванням приписів частини першої статті 138 КАС України (в редакції до 15.12.2017), що кореспондуються з положеннями частини другої статті 73 КАС України (у чинній редакції), якими встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, зокрема, встановлення факту узгодженості податкових зобов`язань, що стали підставою для звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що проведеною перевіркою податковим органом виявлено порушення позивачем вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв".
За результатами перевірки, на підставі висновків акту, ОДПІ прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій.
Контролюючим органом сформовано податкову вимогу, згідно з якою загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов`язаннями станом на 24.08.2016 становила 16800грн. Вказану вимогу надіслано контролюючим органом у встановленому законом порядку та у зв`язку з поверненням згідно довідки поштового відділення з відміткою "за закінченням терміну зберігання", вона вважається врученою відповідачу.
Оскільки податковий борг відповідачем не сплачено в повному обсязі, ОДПІ звернулась в суд з позовною заявою про його стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету, з урахуванням часткової сплати штрафних санкцій, податкового боргу в сумі 13141,37грн., що складається з основного боргу у розмірі 13000грн. та пені у розмірі 141,37грн. яка була нарахована відповідачу в зв`язку з несвоєчасною сплатою штрафних санкцій.
Визначення понять податкового законодавства передбачено статтею 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.