ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2020 року
Київ
справа №804/2021/15
адміністративне провадження №К/9901/27151/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 (головуючий суддя Чумак С.Ю., судді: Гімон М.М., Юрко І.В.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької центральної об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, податкового повідомлення-рішення та вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька ЦОДПІ, відповідач), у якому позивач просить визнати противоправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.01.2015 №0000491703, рішення про застосування штрафних санкцій від 19.01.2015 №0000481703, вимогу про сплату боргу №Ф-0021541703 від 31.12.2014.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 адміністративний позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2015, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ФОП ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 у справі 804/2021/15.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №804/2021/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін на 19.05.2020.
В обґрунтування касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вказує, що судом не в повному обсязі досліджено матеріали справи, не прийняті до уваги доводи та факти позивача. У свою чергу, судом першої інстанції правомірно встановлено, що акт перевірки не містить достатніх фактичних даних, які підтверджують порушення позивачем податкового законодавства. Позивач вважає, що на підтвердження своїх висновків відповідач не надав жодного документального підтвердження та доказу, висновки базуються лише на припущеннях та поясненнях бухгалтера, а не на дослідженнях первинних документів, даних бухгалтерського обліку наданих до перевірки. У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 - залишити без змін.
Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу від 28.11.2014 №724 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 3 01.01.2013 по 31.12.2013.
За результатами перевірки 31.12.2014 складений акт №2132/173/ НОМЕР_1, у висновку якого зазначено, що встановлені порушення:
статей 139, 163, 164, 167, 177 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності 55190,28грн.;
пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік
єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого з урахуванням вимог частини одинадцятої статті 8 цього Закону підлягає донарахуванню сума єдиного внеску в розмірі 121 304,95грн.
В обґрунтування висновків акту перевірки перевіряючим зазначено, що:
обсяг валового доходу відповідно декларацій про доходи від 10.02.2014 №9090064378 визначено в сумі - 4725375грн., а за результатами перевірки встановлено дохід в сумі 4725375грн. Розбіжності у сумі 99582грн. виникли в результаті невірного визначення валового доходу за 2013 рік. Так, в результаті коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок від реалізації продукції сума валового доходу складає 4725375грн. Відповідно до пояснень бухгалтера ОСОБА_2 від 19.12.2014 при заповненні податкової декларації виникли арифметичні помилки у сумі 99582грн.
валові витрати, відображені у декларації про доходи, наданій ФОП ОСОБА_1 до податкового органу складають 4557321грн., а при перевірці встановлені витрати в сумі 4307321грн. Розбіжності у сумі 250000,00грн. виникли в результаті невірного визначення валових витрат за 2013 рік. Так, в результаті визначення валових витрат за 2013 рік ФОП ОСОБА_1 до витрат включено сплату грошових коштів ДП "Гулівер" у сумі 300000грн., які фактично не сплачені в 2013 році. Відповідно пояснень бухгалтера ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_1 та доданого до пояснень руху коштів по розрахунковому рахунку, зазначена сума сплачена 03.01.2014, отже, витрати фактично понесені в 2014 році.
оподатковуваний дохід відповідно декларацій про доходи від 10.02.2014 №9090064378 складає 64472грн., а за результатами перевірки встановлено дохід в сумі 418054грн.
Таким чином, відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_1 порушено пункт 177.2 статті 177.2 Податкового кодексу України, а саме занижено оподатковуваний дохід за 2013 рік на суму 349582,00грн., та з урахуванням статті 167 Податкового кодексу України за результатами перевірки донараховано ПДФО за 2013 рік -55190,28грн.
У ході перевірки питань правомірності декларування доходу, отриманого від провадженням господарської діяльності, в результаті порушень податкового законодавства, викладених в акті, встановлено заниження оподатковуваного доходу у 2013 році на загальну суму 349582,00грн. У результаті чого, ФОП ОСОБА_1 занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2013 рік у сумі 121304,95грн. (349582,00 х 34,7%).
За результатами перевірки відповідачем винесені:
податкове повідомлення-рішення від 19.01.2015 №0000491703 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за результатами річного декларування на суму 68987,85грн., у тому числі: 55190,28грн. основного платежу та 13797,57грн. фінансових санкцій;
рішення від 19.01.2015 №0000481703 про застосування штрафних санкцій на суму 133435,45грн., у тому числі: 121304,95грн. основного платежу; вимога про сплату боргу (недоїмки) на суму 12130,50грн.
Крім того, контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу від 31.12.2014 №Ф-0021541703.
Вважаючи вказані рішення податкового органу протиправними, ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про їх скасування.
Суд першої інстанції позов задовольнив, посилаючись на те, що акт перевірки не містить достатніх фактичних даних, які підтверджують порушення податкового законодавства позивачем та не може бути підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень. Оскільки у ході перевірки податковою інспекцією помилково було встановлено порушення правил визначення чистого оподатковуваного доходу (прибутку), суд вважав, що відсутні правові підстави для збільшення грошового зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що розбіжності у сумах виникли в результаті невірного визначення валових витрат за 2013 рік. Оскільки оплату ДП "Гулівер" позивачем проведено у 2014 році, то зазначені витрати позивач повинен був задекларувати саме у вказаному році, а не у 2013 році, як він помилково зробив. З огляду на вказане колегія суддів вважає правомірним висновок податкового органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб. Також, податковим органом встановлено розбіжність загального валового доходу. Різниця при обчисленні доходу позивача утворилась внаслідок надходження коштів саме у 2013 році, відтак, висновок податкового органу про необхідність врахування цієї суми саме при обчисленні доходу за 2013 рік є правомірним. Таким чином, позивачем занижено оподатковуваний дохід за 2013 рік, отже і занижено розмір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2013 рік, у зв`язку з чим вимога про сплату боргу є обґрунтованою та законною.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з пунктом 177.2. статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.