ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2020 року
Київ
справа №802/2031/16-а
адміністративне провадження №К/9901/33153/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.01.2017 (суддя - Альчук М.П.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 (головуючий суддя - Смілянець Е.С., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.)
у справі № 802/2031/16-а за позовом ОСОБА_1 до Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Немирівська ОДПІ) від 25.06.2016 №35685-13.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що законом визначений спеціальний порядок застосування податку, а саме обов`язкове та офіційне оприлюднення відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваного місцевого податку, а оскільки рішення 36 сесії 6 скликання Вишковецької сільської ради Немирівського району Вінницької області від 25.06.2015 та додаток № 1 до нього "Положення про податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки" офіційно оприлюднене Вишковецькою сільською радою Немирівського району Вінницької області 25.06.2015, тому обов`язок сплати податку виникає не раніше, ніж з наступного бюджетного року, тобто з 2016 року. Також, посилаючись на принцип стабільності, закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України посилається на те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.01.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017, в позові відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову в позові суди попередніх інстанцій виходили з того, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки існував до прийняття Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 та набрання ним чинності. Суд апеляційної інстанції зазначив, що при вирішенні питання про співвідношення цих норм в правовому регулюванні місцевих податків, які є обов`язковими згідно з Податковим кодексом України, норма підпункту 12.3.5 є спеціальною. У зв`язку з цим, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, як обов`язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм статті 266 Податкового кодексу України, починаючи з 01.01.2015, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 статті 12 Податкового кодексу України. Таким чином, питання сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначаються виключно Податковим кодексом України, а тому в даному випадку, рішення органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов`язок платника сплачувати податки та збори.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.01.2017, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 12, 266 Податкового кодексу України та зазначає, що рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків та зборів має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів, у зв`язку з чим нарахування податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, може мати місце не раніше наступного бюджетного року, а саме - 2016 року.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2610,6 кв.м., що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Немирівською ОДПІ згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 35685-13, згідно з яким ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2015 рік в розмірі 31797,11 грн.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким, зокрема, викладено в новій редакції статтю 266 Податкового кодексу України та введено новий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.